Односкладні речення. Неповні речення

Узагальнено-особове. 

Неозначено-особове. 

Означено-особове. 

Безособове

Людина створила культуру, а культура людину (В. Русанівський).

Морози пішли на південь, Сірки на північ (І. Багряний).

У вухах сережки блищать, на руках золоті персні (Панас Мирний).

Око бачить далеко, а розум бачить ще далі (Нар. творчість).

Нам ніколи не доводилося бачити браконьєра за його підлою роботою (Остап Вишня).

Треба було жити серед неприступних велетенських буків, ласкавих ліщин (П. Загребельний). 

Поміж малою та головною фортецями було прокладено дорогу

У книзі розповідається про цікавих і незвичайних тварин нашої планети.

За чорним полем ще чорніший ліс (Г.Калюжна).

І калина, і м’ята коло білої хати (М.Макух).

У тітки Василини рушники на стінах (В.Лісовський). 

Закортіло побачитись (А.Тесленко).

Подорожні відбилися, розбишаки повтікали в ліс (А. Чайковський).

Григорія ніби невидимою силою підштовхнуло, як малого (І. Багряний). 

У затінку липи завжди прохолодно, тому і до старовинних дворянських садиб часто вели липові алеї (Дит. енц.). 

Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі (Г.Тютюнник).

Йому так не хочеться йти на вічний спокій, лежати і тліти серед завмерлих собратів своїх (Остап Вишня). 

Кортіло їй швидше вирости (П. Загребельний). 

Г  В повітрі було свіжо, навіть холоднувато, як узагалі у цих місцевостях улітку (І. Багряний).

Тільки з особливого дозволу можна одстрілювати певного часу дику козу (Остап Вишня). 

Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Нар. творчість).

Вербником обсаджували дороги й городи, греблі й ставки, піщані пагорби і береги річок (В.Сухомлинський).

Коли будували Змієві вали? (М.Федоренко).

Стоїть церква над самою водою як та свічка в підсвічникові блискає проти сонця блискучим хрестом (І.Нечуй-Левицький).

Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились як до святині (Л.Артюх). 

Від добра добра не шукають (Нар. творчість).

Тимко відчував холодну і липку в’язь лугової землі, і почуття це було неприємним (Г.Тютюнник). 

Зло відступало до найдальших обріїв уяви, треба було жити й кохати (П. Загребельний).

Б Хвилинами його брав жаль, і він стримував косу (Г. Тютюнник). 

Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Г. Тютюнник). 

Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях (В. Дрозд). 

Відчуваєш себе щасливою, і хочеться обійняти весь світ (П. Загребельний).

Стану в житті малою хвилиною, чорною гілкою на тополі. (А. Малишко)

В зів’ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю?(І. Франко)

За добро добром платять. (Нар. творч.)

Взимку та повесні курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч. (Григір Тютюнник)

Кричали до Бога, до чорта, до людей. (В. Винниченко)

І всі ми як один підняли вгору руки. (І. Франко)

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер (Л. Костенко).

Затінок. Сутінок, день золотий (Л.Костенко).

Хай нашу пісню несуть вітри (Олександр Олесь).

Тиша була густа, обважніла від роси (Д. Прилюк).

Нам треба голосу Тараса (П. Тичина).

Високі сосни. Серпень. Спека (М. Сингаївський).

Вигострю, виточу зброю іскристу (Леся Українка).

Осіння золота пора (В.Сосюра).

Тим часом розвиднялося, світало (М. Рильський).

Український степ по-своєму чарівний і величний (І. Цюпа).

Мене в цій хаті привітали, нагодували (М. Стельмах).

Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем (Ю Збанацький).

Безлюдний, похмурий край (О.Гончар).

Візьму собі свою співучу душу (Леся Українка).

Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах).

Давно стою, виглядаю запорожця з лугу (Т.Шевченко).

Бійся в собі душевної глухоти (З журн.).

Лечу на дикому коні в краї таємні та незнані (Олександр Олесь).

Сливу вирощують із четвертого століття до нашої ери, і в дикому вигляді її не зустрінеш (Дит. енц.). 

Надзвичайно своєрідним є населення Карпат, у культурі якого зберігається багато специфічних рис (З підручника). 

Максимове бліде обличчя виказувало хвилювання, а лагідні сірі очі потемніли (Б. Бойко) 

У в’язнів були землисто-сірі, виснажені голодом і муками обличчя, смертельною втомою застилало їм очі (Б. Бойко).

Відчуваєш себе щасливою, і хочеться обійняти весь світ (П. Загребельний).

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати – любити пісні (В. Сосюра).

Залило водою луки, залило.

Унизу зелені гори, ліси похнюплені у сні.

Весна і квітень. Сонце і дорога

У хаті стає темно й тихо.

Називне

Безособове

Означено-особове

Неозначено-особове.

Одноманітно вистукували колеса на стиках рейок.   

Люблю тебе, столице України.

Просто на південь ледь помітно миготіли вогники. 

Надвечір дивізія увійшла в місто.

В коморі пахло борошном і сушеним липовим цвітом

(Г. Тютюнник).

Отак я пролечу сніжком над долиною.

Навколо високі дерева.                   

Ведмедя не налигаєш.

Високі двері.        

Довго матері не спалось – матерям не спиться.

Ласкаве і тепле море. 

Яблука їдять свіжими, сушеними, моченими і замороженими (Дит. енц).