Односкладні узагальнено-особові та безособові речення

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда перетягне.

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими.

Бери мене в свої блаженні сни. 

Добрій пораді ціни немає.

За добро віддячують добром, а не злом. 

Степ і ніч.

А я люблю моє Полісся.

 Вже не журно мені.

Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина. 

 Над обрієм сонце звелося.

означено-особове

неозначено-особове

називне

безособове

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Чудовий осінній день.

Правда перетягне брехню.

Немає пісні без любові.

.За один раз не зітнеш дерева враз

Бери мене в свої блаженні сни. 

Добрій пораді ціни немає.

За добро віддячують добром, а не злом. 

Степ і ніч.

Учись не до старості, а до смерті.

Добре розумного вчити.

Не вистачає клепки в голові.

Ні собі взяти, ні людям показати.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Проти віку нема ліку.

Старого горобця на полову не зловиш.

Учитись ніколи не пізно.

І задрипана ворона своїм дітям оборона.

Без дітей тихо, та на старості лихо.

Ніч була прекрасна, а море тихе та спокійне.

 В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу головою.

 Матір ні купити, ні заслужити.

Мати годує дітей, як земля людей.

Батьківська хати усім багата.

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Учи дітей без людей.

У лузі пахне вогкою травою.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Спека пекельна.

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.

Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу.

означено-особове.

неозначено-особове.

узагальнено-особове.

називне.

неозначено-особовим.

означено-особовим.

узагальнено-особовим.

безособовим.

Добре він говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Як привітаєшся, так і відкажуть. .

На всі руки він майстер.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах.

Усякій матері свої діти милі.

 І від солодких слів буває гірко.

Виховав дитину в добру годину.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

 Цілі вулиці викошено огнем-косою

Весною в селі встають рано.

На луках під гарячим сонцем дуже пахло свіжою травою й польовими квітами.

На вільну душу ланцюгів нема.

Нема краси в завзятості безсилій.

День роботою красний

У ремісника золота рука.

У лиху годину узнаєш вірну людину.

Ніж корить, краще не дарить.

Весни такої не було й не буде.

Двічі молодим не будеш.

Квітучий сад. У нім тиша залягла.

Оживляємо гори, води, вибудовуємо заводи.

Лише біля теплих морів добували сіль.

На Великдень усі вітали один одного писанками.

З молитвою пергаменту торкайтесь.

Розум за гроші не купиш

Надворі сутеніє. - безособове

Лишайтесь, матусю, навіки лишайтесь, не йдіть. - означено-особове

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні. - означено-особове

Малих було нагодовано обідом разом із князем.-безособове