ОЗНАЧЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ

А  Без чистоти душі і ясності серця віршів не буде (В. Стус).

Б  Треба знову атаку відбити, кинуть серце гаряче у бій... (Г. Донець)

В  Скучив за степом, скучив за лугом (В. Стус).

Г  Ні за чим не шкодую. Прожив, як умів (О. Підсуха).

Д  Кажуть, що розлука забира любов... (Г. Донець)

А  Учітеся, брати мої, думайте, читайте (Т. Шевченко).

Б  Вчена людина завжди має багатство у собі самому (З часопису).

В  З поганої трави доброго сіна не виходить (Народна творчість).

Г  Майстрами не народжуються (Народна творчість).

Д  Знань за плечима не носити (Народна творчість).

А  Руки твої роботящі — ось твоє щастя (О. Підсуха).

Б  Тому ми захоплюємося, як піснею і музикою, словом майстра (І. Вихованець).

В  Ти в моєму серці, Україно, думою Шевченка гомониш (Б. Олійник).

Г  І раптом, не добігши, спиняюсь (М. Коцюбинський).

Д  В морі я хотів печаль свою втопить... (Д. Павличко)

А  Нам випало, сину, досіяти і долюбити отецькеє поле — і стати нового початком... (Б. Олійник)

Б  Як друзям легко жити, то легко і мені (М. Сингаївський).

В  Несу вину. Не винна. Та — несу (Т. Севернюк).

Г  Часто хочеться радості в серце долити... (Є. Летюк)

Д Не літать мені птахом у вирії... (Н. Кащук)

А  І щось мене тривожне облягло... (В. Бровченко)

Б  В житті, на горе, все буває... (З часопису)

В  У найзагальнішому плані минуле є завжди причиною теперішнього (З часопису).

Г  Ми просто йшли. У нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко).

Д  Благословіть в дорогу, матері (Л. Костенко).

А  Чи не дали б мені оцю фігурку? (Леся Українка)

Б  Орфею, грай на сопілці! (В. Коломієць)

В  Принципи або ж друзі... Вибравши перше, не нарікай на самотність (Г. Тарасюк).

Г  Збагне біла заздрість біль наших утрат і втішить в годину біди. А чорна — прийде, обійде, як брат, але порадіє завжди (А. Демиденко).

Д  Я живу одним життям, ти — іншим (М. Зарудний).

А  У народі кажуть: розумно жити — хвилиною дорожити (З журналу).

Б  Я спішу до вас на розмову, на розраду у час вечірній. Перед вами я, мамо, знову у любові моїй безмірній (В. Колодій).

В  Поклич мене. Я по тонкім льоду до тебе знов дорогу віднайду (С. Пушик).

Г  Не вбити нас! Не спопелити мою Хатиноньку, Хатинь! Наш дух незламний буде жити в серцях прийдешніх поколінь (В. Бровченко).

Д  Жити — щоб шукати істину, і в цьому щастя (П. Загребельний).

А  В палітрі щастя любові колір не так вже й часто розпізнають (Т. Севернюк)

Б  У стремлінні до влади й кар’єри губим небо ясне, голубе, землю, воду (С. Реп’ях).

В  Діалогу не відбулося, і печалі ніхто не втишив (Т. Севернюк).

Г  Ти мене накличешся ночами, несучи розлуку за плечами, і навиглядаєшся одна (А. Малишко).

Д  Полиняло, оджовтіло, зголубіло. Всі печалі мої встигли на експрес (Б. Олійник).

А  О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань (О. Олесь).

Б  Як же так убого ви живете, Чом так занепали ви, скажіть, щоб у дні космічної ракети солов’я не в силі зрозуміть! (М. Рильський)

В  В житті найвище треба вміти — у серці зберегти вогонь (В. Китайгородська).

Г  О земле-мати! В сонячній добі вітаю я пробудження в тобі (Т. Коломієць)

Д  Тільки в праці невтомній крилатим стаєш (В. Сосюра).

А  Не пора, не пора, не пора в рідну хату вносити роздор! (І. Франко)

Б  Най пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор! (І. Франко)

В  Погасло літо. Морозець розцвів (Т. Севернюк).

Г  В очах незрячих не було печалі. Чого ж так серце жалем пройняло? (Т. Севернюк)

Д  Що тільки дам тобі я на чужині замість веселощів рідного краю? (Леся Українка)

А  У колективі нічиєї межі не переореш (Народна творчість).

Б  Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Народна творчість).

В  Ні, радості я більшої не знаю, як та, щоб із тобою, рідний краю, думками й серцем бути назавжди (В. Колодій).

Г  Напиши, чи приїдеш на літо... (Г. Севернюк)

Д  До Пушкіна йтимуть незарослою тропою, бесідуватимуть з ним і в музейній, і в дібровій тиші (Р. Лубківський).

А  Давай до ставу підемо... Там вишні порозцвітали (Є. Гуцало).

Б  Будь безоглядно чесним і прямим і не хизуйся щирістю своєю: ти єсть народ — завжди лишайся ним, ти єсть людина — будь повсюди нею (С. Голованівський).

В  Поживемо — побачимо (Народна творчість).

Г  Люби життя у боротьбі щоденній, в засмаглості його широких нив (Л. Забашта).

Д  Не обіцяй в біді згадати друга, а просто другом будь йому завжди (М. Карпенко).