Підмет і присудок. Узгодження підмета з присудком

Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М.Рильський).

А грім по вулицях ходив і цьвохкав батогом сліпучим (М.Бровко).

Дехто з перехожих зупиняється... (В.Винниченко).

Там над водою купка людей лагодилася сідати в човен (М.Коцюбинський).

Так! Я буду крізь сльози сміятись... (Леся Українка)

Сміятися над розумними людьми - це привілей дурнів (Ж.Лабрюйєр).

Нехай мати усміхнеться, заплакана мати! (Т.Шевченко)

А тепер будемо вечеряти всі разом (В.Собко).

День був гарний, погожий (С.Васильченко).

Пилипкові зробилося страшно (П.Мирний).

Катерина береться розпалювати вогонь під плитою (І.Вільде).

Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки... (Леся Українка)

Найвища краса - це краса вірності.

Співає, шумить зелена діброва.

Дружба вчить віддано любити і мужньо ненавидіти.

Обманююючи, людина обманює передусім саму себе.

Людина залишає по собі пам`ять (Д.Лихачов).

Поїхав би я в гості, та люди не кличуть (Нар.творчість).

Нехай цвітуть про тебе співи ... (В.Сосюра)

Я для вас рад на світі жити (І.Франко).

Шість чоловіків увійшло в ліс (І.Нечуй-Левицький).

Як напише один дурень, то сто розумних не розберуть (Нар.творчість).

Пройшли в мовчанні кілька хвилин (М.Коцюбинський).

Багато років минуло з того часу, чимало води втекло (М.Коцюбинський).

Я весь час тремтів від напруження, від утоми, від переляку (В.Нестайко).

Від зовсім - зовсім далекого, проте вже усвідомленого дитинства у всьому і скрізь були мамині руки (І.Чендей).

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т.Шевченко).

Усі слухали мовчки і затаївши дух (М.Коцюбинський).

Треба йому ще сім літ свині пасти.

Чекати - найважча робота.

У кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра.

Я вибрала долю собі сама...

Каштани кивають привітним і теплим гіллям.

Буду я навчатись мови золотої.

Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя.

Книги - морська глибина.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Там понад водою люди лагодились сідати в човен.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Батько з дочкою вийшли на балкон.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

поширене речення

складне речення

непоширене речення

окличне речення

Людина мусить людині помагать.

Люди часто з мухи слона роблять.

Ми тільки почали розгадувати світ.

Швидко на січовий майдан стали збиратися запорожці.

Сусіди й родичі завжди заздрили моїй удачі.

Людина славна не словами, а ділами.

Земля моїх предків прекрасна і вільна.

Гірський орел завжди гордий.

Горобцеві з соколом не змагатись.

В океані рідного народу відкривай духовні острови!

Олег і Богдан дивився футбол

 Іван і Богдан йшли по боках і доглядали овечат.

Іноді глибоку тишу порушує стукіт дятла чи шерех збитої білкою кедрової шишки.

Олег з Богданом дивився футбол

Зойкнули чи то дерево, чи то залізо.

П′ять загонів брали участь у військових заходах.

В човні нас було лише троє.

П′ять загонів брало участь у військових заходах.

 Три тополі стали на сторожі.

Один із партизанів підвівся на стременах. 

Тихо листом край дороги два соняшники шептали. 

 Берег нашої любові - Сумщина!

Решта відвідувачів так і залишилися стояти в коридорі.

 Частина гусей швиденько пішла до річки.

Багато років минуло з того часу.

Сотня коней прибула на станцію у спеціально обладнаних вагонах.