Контрольна робота №3. Головні члени речення

Праця, вкладена в землю, не пропаде. 

Десятеро пастухів усю череду розгублять. 

« Добре» й « швидко» бувають разом рідко.

Честь із ганьбою разом не вживаються.

іменник або прикметник

дієслово в неозначеній формі (інфінітив), іменник

іменник в Н.в., числівник, займенник, прикметник в значенні і менника, інфінітив

іменник, займенник

тигра

шакалів

зграя шакалів

цілком

Два хитрих мудрого не переважать.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Он ідуть закохані і юні.

Чуже переступи, та не займи.

прості, складені і ускладнені 

 складні і ускладнені

 прості й складені

 не поділяються

    хлопець

з дівчиною поспішали

 хлопець з дівчиною

поспішали

 «Гороховий звір» став справжнім шедевром серії про тварин.     

 Два кольори домінують на картині Олександра Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі».

Бити байдики - улюблена справа ледарів.

Ліворуч три дівчини, освітлені теплим сяйвом річки, пускають на воду вінки. 

 Два кольори домінують на картині Олександра Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі». 

  Протягом усього життя художниця малювала квіти.

 «Ворожіння на вінках» — одне з найкращих полотен Івана Соколова

 Нині багато творів Марії Примаченко експонуються в Парижі, Празі, Монреалі, Києві 

іменником у формі Н.в.

займенником у формі Н.в.

неозначеною формою дієслова

іншими частинами мови в значенні іменника

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Усмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в той дім.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Починає світати за лісом червоною барвою.

 Я хочу погостювати в батька-матері.  

Ще мене з колиски люба мати вчила мови рідної.

 У нас піснями тепла вся земля.

Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

Зараз же сідай і пиши лист до матері.     

Дівчина почала вишивати скатертину.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

  Учні були вчора на екскурсії у заповіднику.      

 Вони не сподівались побачити стільки цікавого.

Цей маршрут був дуже добре знайомий.

Діти обіцяли приїхати ще раз.

 На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

 У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

 Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

 Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

 Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

 Життя стає радістю для кожного у рідному краю.

Семен зразу не може зважитись на бесіду.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

   В тіло почало входити м'яке тепло й напівсон...

Я боротись за правду готовий.

День був ясний, теплий, погожий. 

До благородної мети необхідно йти. 

іменник та займенник у формі Р.в

іменник або прикметник у формі Ор.в

дієслово в неозначеній формі (інфінітив) та іменник

іменник в Н.в., числівник, займенник, прикметник в значенні іменника, інфінітив

 Бук як відомо міцне дерево.

Небо як склепіння матове.

Він герой цієї війни.

Місто маленьке обивательське.

 Ці квіти спогади про світлі дні.

Душа моя пустка холодна й німа.

Двічі по два чотири.

Мої слова не зброя, а ридання.

 Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

  Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту.

Багато людей не змогли потрапити на концерт.

З лісу в широких киреях виходять вечір і туман (М. Стельмах)

 Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

Весняні ночі неповторні.

Заміж вийти не дощову погоду пересидіти.

Три та вісім одинадцять.

Скрізь поточки як дзвіночки...

 Сміятися не гріх над тим, що видається нам смішним.

 Тореадори це найсміливіші герої і ловкачі.

Зойкнуло чи то дерево, чи то залізо (А. Дімаров).

Спершу її картини побачила Полтава, потіи Київ, Москва... (О. Гончар)

Зоряна нічка примчала на конях...(Д. Луценко).

Більшість дворової челяді подалися геть - на вільний хліб, до землі або й до міста (Ю. Хорунжий).