Підсумкова контрольна робота

ускладнені різними синтаксичними конструкціями;

поширені другорядними членами речення, передають додаткові повідомлення, роблять побіжні зауваження;

з кількома групами другорядних членів речення, залежних від складної  граматичної основи.

утворені з двох чи кількох простих речень, об'єднаних у одне ціле за змістом та інтонацією

І звелів одвітовати по-запорозьки: «Козак з Лугу», бо запорожці здоровкались мов хиже птаство на степу;

«Ну звичайно, - думаєш собі, - старалась, старалась людина, співала, а цей дивак нічого й не бачив»;

«Шептала візьмеш, - сказав конюх хлопчикові. – Тільки зачекай, напою»

Тоді Славко скаже йому: «А я маю ще більшу гризоту» - та й признається в усьому.

 «Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав - жалівся дід;

Тоді громада загула прелюто: - «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»;

«Це я, ваш Пірат, впізнаєте? - гавкав він крізь сльози, – О, який я щасливий»;

Як ударив вдруге – вона й попросилась: «Не рубай, коханий, бо я твоя мила».

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої  ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (С. Добровольський).

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам? (Олександр Олесь).

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Від Київської доби до сьогодні ікон майже не збереглося, але й кілька вцілілих свідчать про самодостатність київської іконописної школи.

Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі (Гр. Тютюнник)

Я їду туди, де мене чекає вільний степ (Микола Хвильовий).

І дощ до ранку буде шепотіти святі слова, які я промовчу

Коли козак іде, земля гуде (Нар. творчість).

«З тобою мова буде потім, - сказав Іван. – а я служу революції»;

Запала тиша, як у страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»;

«Хтось нетутешній, - бурчав крізь зуби. – Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові – тайгові не порушать закону»;

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!».

Рушники , які часто розвішували над вікнами і дверима ,мали оберігати

оселю від усього нечистого ,що могло до неї потрапити.

Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів

і лип ,палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору ,

що вигнався стрімко в небо.

Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх

свого житла і не тямив , що воно там коїться на горі.

Місяць на небі ,зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.

Зненацька за одну ніч упав сніг , і тепер кущі лежали під холодним

небом якісь мовби затишнілі , вирізьблювалося на сніговій блідості

кожне дерево ,яскріли під сонцем широкі галявини.

Саме тоді викінчено Софію Київську , і собор стояв рожевим дивом посеред білих снігів , а невидимий християнський Бог ждав , щоб його намалювали на стінах ,упевнений у своїй незамінимості

Нове свято радувало вже тим , що зеленіли дерева ,що весело щебетали пташки.

Хоч тільки середина липня , але горобина починала червоніти .

із сурядним і підрядним зв’язком ;

із сурядним і безсполучниковим зв’язком ;

із підрядним і безсполучниковим зв’язком ;

із сурядним , підрядним і безсполучниковим ;

[ ] , [ ] , (  ) , [  ] , (  ). 

[  ], [   ] , (     ) , (     ).

[  ] , (  ) , (   ) .

[   ], [ , (   ) , ]  , (  ).  

Коли є і звичаї , і традиції , і пісні , то приймаєш їх як щось цілком природне , а , коли це зникає , то починаєш докопуватися до причин зникнення того , що раніше тобі здавалося незникненним

Мати вірила :земля усе знає ,що говорить чи думає чоловік ; на самоті вона тихенько розмовляла з нею ,довіряючи свої радощі ,болі й просячи , щоб вона родила на долю всякого - і роботящого, і ледачого .

Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної ,із ранкових туманів ,з небесних октав, коли думи збігалися з мли бездоріжньої і незвіданий смуток за душу смоктав .

Дивись - де сонце умивалось ,там стільки крапель золотих кульбабиних

в траві зосталось , що й небо мружиться від них 

трьох частин ;

чотирьох частин ;

п’яти частин ;

шести частин .