Підсумкова контрольна робота

сурядні та безсполучникові

сурядні та підрядні

підрядні та безсполучникові

сполучникові та безсполучникові

єднальні та розділові

єднальні, розділові, протиставні

протиставні та приєднувальні

  розділові та зіставні

Топчуть ноги радісно і струнко сонні трави на вузькій межі. (О. Тегіла)

Тополями та їхнім різновидом - осокором - обсаджували шляхи й садиби

М'які материні руки а сльози важкі. (Народна творчість)

  Батьківська любов у воді не тоне й у вогні не горить. (Народна творчість)

 Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою (О. Гончар).

 За селом шелестіли хліба і пахло полином (А. Головко).

  Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний).

У зелених заплавах ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кулики (М. Чабанівський).

 незалежність частин і сполучники сурядності

 наявність головної і підрядної частин

сполучники підрядності та сполучні слова

 взаємозалежність частин, сполучники підрядності й сполучні слова, інтонація

 із підрядними з'ясувальними частинами

  із підрядними означальними частинами

 із обставинними частинами

 із підрядними з'ясувальними, означальними, обставинними частинами

тому що мені видно легке гойдання всіх трьох крилатих хребтів, мяких, вовнистих…

  бо мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 коли мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

А Зацвіли луги, діброви.

 Б Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

  В Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

Г У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

 А Сонце заходить, гори чорніють,пташечка тихне, поле німіє.

Б Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

 В Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша,садок ніби відпочивав.

Г Планета сива над віками крутиться,минають дні, і пахне сіножать.

 А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть!

В І ламалося гілля на дереві, і зривалося листя, і гнав його вітер у сумне поле.

 Г Тихо в лісі : повітря не дихне, ніхто не крикне.

А Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.

 Б Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

 В Тепер я заспокоююсь: значить, сонце не може загубити своїх ключів.

 Г Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці,бо щастя не дається дурно.

дві

 три

чотири

п'ять

 Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

  Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти,красою тулиться до серця

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

  Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі

важкий зелений луг.

Він почував у собі якусь силу, що поривала його до діла, до громадських справ.

 Якби не зима, то й літо було б довше.

 Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

 Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

  Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

 Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

Кома

 Крапка з комою

Двокрапка

Тире

 [ ], [ ]. одночасність

 [  ]: [висновок].

[умова] — [  ].

  [ ]: [причина].

 А.  Глибоку повагу відчули люди до землі яка «парує та хліб готує» і повага ця часто доходила до обожнювання. 

Б.Уява хлібороба витворила божества які на його думку опікувалися родючістю землі у низках міфів та легенд проповідувалися моральні норми ставлення до неї землю не можна було паплюжити ні дією ні словом.  

В. Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла. 

 Г. Біля Дніпра на камені гарячім заснув і сон мені приснивсь горю край шляху полум’ям вербовим.

А. [ ], (щоб), (бо), [ ], (яка ).

 Б. [ ], (щоб), (бо), (яка ).

  В. [ ], (щоб), (бо).

 Г. [ ], ( ), [щоб ], (яка).

А. Виводить  натхненно й принизливо пташка, і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам, які б не були вони, важко в житті перекласти на мову людську.

 Б. Виводить  натхненно й принизливо пташка і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам які б не були - вони важко в житті перекласти на мову людську.

 [ ], ( ), ( ).

  ( ), [ ], ( ).

( ), ( ), [ ].

 Питальне, окличне, складне, складнопідрядне, складається з двох частин.

Розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з трьох частин.

  Спонукальне, неокличне, складне, складносурядне, складається з двох частин.

Розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, складається з двох частин.

 Демократія тим і добра, що при ній не держава руйнує людину, а людина будує державу і саму себе.

Пігмей бажа високим буть на зріст, порядним хоче виглядати злодій, завжди злочинець – на ділах добродій.

Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.

Шануймося, бо одна у нас усіх Україна й життя у кожного одне!

Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким.