Підсумкова контрольна робота "Складне речення"

 І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

Вода стояла на луках, скільки бачило око

2

3

4

5

Лід тріщав лускався крижини лізли одна на одну

Раптом моє серце тенькнуло опустилось трохи вниз і радісно завмерло невдалік від отруйного стебла воронячого ока стоять два близнюки-червоноголовці.

Море чисте спокійне небо голубе сонячне проміння скопом сиплеться у воду.

Зовні софора трохи схожа на акацію тільки молодою її гілки навмисне покрутять та пов*яжуть вона росте тоді як плакуча.

Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Аз синім небом уже щось діється воно то зблідне наче від жаху то спахне сяйвом немов від радощів.

Не знаю, чи вдасться все виконати вчасно.

Думаю: все вирішиться.

Моя Україно, прославлена на сторінках книжок, може, тобі вже час розквітнути й для себе?

На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають пташки.

Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.

Забілена в тумани Говерла чатує на обрії, та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Опівдні насунулися хмари і зависли над молодими садами.

Зранку ми почали непокоїтися, проте потім заспокоїлися.

Земля не може жити без сонця, тому що все живе загине.

Сонце блищить, гаї зеленіють.

Щирий людський сміх, кажуть, віку додає.

Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

Розкішно вбраний, сад густий стоїть, і ллється спів пташок дзвінкий.

Дівчина внесла оберемок майористих квітів - похмура до цього кімната враз ожила.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.

Я люблю дивитися, як сонце сходить, як на небі з'являється перша зірка.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зірки.

Іронія - це блискавка ума, яка освітить всі глибини смислу.

Завалились мости кам'яні - подорожні шукають веселку, яку не знайдуть, певно, ніколи.

Буря втрамбовувала сніг, іти було вже набагато легше.

 у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій;

друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

 перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є

      спільний другорядний член, що стосується обох простих речень;

прості речення з’єднані підрядними сполучниками.

Захотілося стукнути по ньому, щоб посипалися друзки (Л.Тараненко)

Вдень я погоджувалася з татком, що Вадим вродливий…(Л.Тараненко)  

Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день (О.Гончар).

Хоч і лягла в постіль, не могла заснути (Л.Тараненко).

Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубів не вишкірює…(Р. Іваничук).

Я пробував заперечити, але візир показав мені листа, писаного твоєю рукою

 (Р. Іваничук).

Тільки запам’ятай: той не любить своєї батьківщини, хто хоче нагороди за любов до неї (Р. Іваничук).

Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Стихла пісня тихо стало над степом.

Подивилась ясно заспівали скрипки.

Подивись з початку року на землі лежать сніги.

Ми можемо померти не вмре Батьківщина ми можемо загинуть не загине народ!

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала ждала, ждала козаченька та й плакати стала.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Утихла буря й більш валів не стало.

Посієш впору і тоді збереш зерна гору.

І здавалось розтає сніжинка.

З-поміж клекоту звичайних гармат і мінометів виразно чувся такий знайомий Максимові зловісний гуркіт „Катюш” батарея їх стояла десь, певно, зовсім близько.

Папір високої якості виготовляють із целюлози, отриманої хімічним способом дерев’яний брус ріжуть на дрібні тріски, які занурюють у хімічний розчин і нагрівають під тиском.

Підвелася, потягнулася, подивилася спросоння навкруги що воно робиться, що діється?

Дихнула перший раз весна поплив у повітря блакиттю золотавий сонячний човен.

По городах була теж немала клопотнеча мазалися, білилися та прибиралися, готуючись уже до зими.

Мороз притискує зривається північний вітер мете сніг через рейки.

Знаю з попелу сходять квіти.

Вірю з каменю б’є джерело.

В осінній час сім погод у нас сіє віє туманіє шумить гуде і зверху йде.

Я бачу ту кору пробивавють зелені голови жаб розкривають широкі рожеві роти, а відтак плямкають мокрими губами, немов старі ласунки.

Весною ровів, земля квіточки викида, буяє травка молода, все мертве ожива.

Із-за лісу випливає місяць і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

Я люблю дивитись як гаї синіють, як пташки співають, – слухати люблю.

Зацвіли в саду гвоздики, осінь тільки починається.

Бачу здалека, хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі за ними купчилися кущі малини та смородини.

Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях.

Ось і сонце вся природа радіє йому сміються поля дзвенять у повітрі бджоли птахи розспівалися в діброві.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

З нього можна було писати лицарів богів апостолів великих учених чи сіятелів він годивсь на все.

Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними йде весна запашна, квітами, перлами закосичена.

Колись я думав що радощі – це путь у світ незнаний із моїх Покуть; тепер я знаю що радість – то дорога до яблунь, що в Стопчатові цвітуть.

Мати рідна моя! Знай по бурі тяжкій перемога засяє дзвінка і лагідна.

Стоїш високо не будь гордим, стоїш низько не гнися.

Я не боюся сивини, глибоких зморщок не боюся дуби сріблясті восени, є зморшки навіть у Ельбруса.

1

2

3

4

5

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахуче зацвіта.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

це складне речення

у цьому реченні дві граматичні основи

у цьому реченні є вставне слово

 між частинами цього речення немає сполучника 

 це просте речення

 у цьому реченні є звертання

частини цього речення з'єднані сполучником 

 у цьому реченні є однорідні члени

2

3

4

5

1-Г; 2-А; 3-Б; 4-Д

1-А; 2-В; 3-Д; 4-Б

1-Г; 2-А; 3-Д; 4-Б

1-Г; 2-Б; 3-Д; 4-А

1-Б; 2-А; 3-Г; 4-В;

1-Д; 2-А; 3-Г; 4-Б;

1-Д; 2-А; 3-Г; 4-В;

1-Д; 2-Б; 3-Г; 4-В;