Підсумкова контрольна робота з української мови 9 клас

Любов до тебе, Україно, найкращий в світі оберіг.

Містечко давно спочивало, скрізь було тихо.

Зорі горіли все яскравіше, зливаючись в одну суцільну заграву.

Арештанти зі зв'язаними руками важко, поволі спинались на ноги й зістрибнули на землю.

Яка могла бути радість од волі, за якою чорною тінню стояла розлука?

Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці.

Іду на зустріч з річкою Хорол, ніколи ми не бачилися з нею.

Неподілік, за верболозом, біля мольберта стояв молодий довговолосий чоловік і водив пензлем по палітрі.

Лише мох вкриває оте віковічне, ніким не займане каміння.

Виявляється, що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Вже пахло морем: ось-ось воно мало з'явитися із-за обрію.

Далеко від степу люди чули, як ночами стугоніла земля.

якого так довго чекали діти.

а потім небеса потемніли.

і запрошував дітвору надвір.

засипаючи все довкола.

Найдовше сніг тримається в затінках або ровах, присипаний листям чи землею.

Хтось із великих людей сказав: "Усе минає, а слово залишається".

Людина лише тоді стає справжньою людиною, коли вона любить.

Тут все говорить із прадавніх пір, тут вічність диха тихо серед гір.

коли?

де?

який?

відколи?

чого?

з означальною підрядною частиною

зі з'ясувальною підрядною частиною

з підряною частиною місця

з підряною частиною часу

... оскільки там постійно оновлюють експозицію.

... щоб дізнатися багато нового про зоряне небо.

... хоча не завжди мають достаньо часу.

... щойно трапляється така нагода.

Історія народів учить, що та держава велична, у якій велична мала людина.

Пам'ятаю, як нестерпно пекло липневе сонце і як грало воно на дзверкалі ставка.

Щоранку її будили лелеки, що гніздилися на подвір'ї, озивалися до неї, коли відчиняла двері.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

.... і соняхи сіяли золотом.

... дарма що шуліка висів у небі.

... сповіщали про наближення дощу.

... навіть хлопчаки їх не лякали.

... щоб побачити в ній своє відображення.

... і заспівали коники в соковитій траві.

... а ранкове сонце визирнуло з-за хмари.

... намагаючись дістати її своїм гіллям.

"Людина приходить у світ один раз і повинна залишити про себе добрий спомин" - говорить нам завжди бабуся.

"Ні, - зринула мисль, - у такий спосіб пожежі не загасити, треба трактором перетнути дорогу стихії!"

А хмари біліли, і гомоніли сині потоки - "Справедлива душа чарується небом, а чорна - смертю".

"Ходять тут усякі" - бормоче дід. - "Недавно двоє прийшло".