Повторення. 9 клас. Вересень

Добру пісню не зашкодить повторити.

Ми завжди цінуємо любов.

Навколо пахло зеленню.

Мати з сином зустрічали гостей

Дніпро хлюпочеться високими хвилями.

Бути - значить виконувати обов*язок.

Група дівчат зібралася біля школи.

Сергій може перемогти Руслана.

Я буду готовий за хвилину.

Надія хоче грати на гітарі.

Поспішайте творити добро!

Сьогодні дуже хмарно.

Ми будемо старатися виправити ситуацію.

Сонце було ясне.

На вулиці холод.

Біблію вивчають завжди.

Треба бути чесними з собою.

Можливо, потрібно спитати Марію.

Книга - невичерпне джерело знань.

Летять високо у небі.

Поспішаю до батьківського дому.

Треба бути впевненим у собі.

Повернувся уже вранці.

Підкажи мені дорогу.

Музика душі.

Готуються до ЗНО.

Ніжна мелодія.

Телефонуй швидше.

Дозвольте зайти.

Зорі на небі.

Ми повинні поважати своїх батьків.

Без труда не жди добра.

Задзвонили в усі дзвони.

А треба жити, якось треба жити.

Андрій міг бути пілотом.

Сорому милом не відмиєш.

Мамо ви чуєте? Вітер з долини цілує червоне серце калини.

Не журися козаченьку ти ще молоденький.

Чому ж ти лицар мій на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі?

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

виражені дієприслівниковим зворотом

стосуються особового займенника

стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини

стоять після означуваного слова-іменника, перед яким уже є означення

А  Відокремлене означення;            

Б  відокремлена уточнювальна обставина;  

В  відокремлений додаток;             

Г  відокремлена прикладка.

Івашко стояв позаду притулившись до скелі заряджав і перезаряджав переднім стрільцям мушкети.

Запаливши пожежу на сході сонце довго вагалось  виходити чи не виходити.

Це сиділи на скелі орли напустивши на себе всю поважність завмерлих хвилин.

Цей похмуро пригнувся на стільці простягши попереду зціплені руки.

Увечері завісивши вікна усяким ганчір′ям ми пекли в лежанці картоплю.

Олег ішов останнім перепустивши всіх попереду.

Собаки напившись води лягли на моріжку й заляпали вухами відганяючи в′їдливих мух.

Леся лежить горілиць на запашному свіжому сіні заклавши під голову руки і думає.

Народжений матір′ю-кріпачкою і сам кріпак він (Шевченко) став борцем, революціонером титанічної сили.

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом.

Вони постійно освітлені зсередини м′яким живим сяйвом були наче видимим предметним вираженням її душі.

Я приходив сюди рік чи позаторік і не зважав тепер на неї ( дорогу) заглиблений у свої роздумування.

Ліворуч чорніють підготовлені для сівби буряків плантації.

Івасик приніс у хату зірвані з тополі набубнявілі бруньки.

Налиті пурпуром плоди звисають тяжко з віт зелених.

Вони стояли на самісінькій вершині лукавиці безмовні зачаровані красою Бескидів.

Несе Дунай свої води до моря пробиваючи гори, прорізаючи широкі долини.

Ніщо не гине навіки окрім марного.

Обвіяна вітром ближча до неба агава бачить тепер чого не бачила перше.

Одчиняючи вранці вікно я раз у раз бачу ряд квітуючих агав.

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки в високості.

Жадібний і пильний, тихо перегортає він аркуш за аркушем

Село, сівбу скінчивши, прилягло край польового стану відпочити.

А він, вітер, шугав між блакитним небом і зеленим морем, і перекидався, і купався в просторах.

Замість майстерні художника Тарас опинився на панській кухні.

Захищаючи мову ми захищаємо нашу національну самобутність.

Звідси особливо вночі у всій своїй величі й красі виступає древній Київ.

Голубіло небо просторе й безхмарне.

і закрапав дрібний дощик.

пухнасті, рожеві, освітлені ясним сонечком.

м"якенькі подушечки для сонечка.

з дощиком для нашого саду й городу, для лісу й поля.

Із тебе, першої моєї вулиці, почав я відкривати білий світ.

Скроплений живлющою водою, паросток пробився на світ.

Усяка пташечка, радіючи, співала.

А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези.

Улітку в спраглому небі гойдаються мереживні хмарки.

В Україні влітку на початку червня достигають вишні.

Там в Україні сяє сонечко ясне.

Прилетів до нас здалека чорногуз або лелека.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

 Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

 У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

перед дідом.

 Стоять налиті сонцем дні.