Повторення відомостей про словосполучення та просте речення

Весна іде, красу несе, і тій красі радіє все.

Не змовляючись, дівчина та хлопець стали під старою березою, спершись на неї плечима

Купаюсь у травах пахучих, збиваю ранкову росу.

На жовтих стернях сизі гуси, від картоплищ снується дим, самотня груша, мов бабуся, тремтить над шляхом віковим.

Хто топиться, той за соломину вхопиться (Народна творчість).

Народилися мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними (М. Стельмах).

Маланка з Гафійкою теж заробляли (М. Коцюбинський)

 І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум’я й води (Л. Костенко).

 А вже на відпочилім небокраї прекрасний розгоряється пожар (М. Стельмах)

Семена викликали до князя в палац і наказали зачекати в челядницькій (П.Панч).

Ні, любий тату, я буду слухатись (Леся Українка)

Тече вода в синє море, та й не витікає (Т. Шевченко).

Сніжок припорошив землю.

Біліє сніг.

Усюди засніжило.

Падає лапатий сніг.

Літо дбає, зима споживає.

Люблю печальну осінь в ріднім краї. 

Хто не жалує тварини, не пожалує й людини.

 Випав сніг – бережи ніг.

 О весно, ти моя!

Буду я навчатись мови золотої. 

День довгий, безконечний, тривожний.

 Кожен кулик своє болото хвалить.

Куди ти поспішаєш?

Додому. 

Петрусь, Павлусь і Ганнуся до лісу ходили.

 Посідали спочивати.

Повітря неначе прозорий граніт.

Ми садили ліс у полі: і дубочки, і тополі, і осику, і ліщину, і червону горобину.

 З самого ранку, виплутавшись із тендітних тенет туману, вигулькувало сонце.

 По-українськи хата на святки сіяла вишитими рушниками.

 Від добра добра не шукають.

 Намалюю квіти, сад, в синім небі гуси.

В газеті пишуть про ці дивовижні ліки

Не бійтесь заглядати у словник

І хліб, і першу радість, і сльозу по-братському ми порівну ділили.

 Луки, гори, пишні сади - все земне й принишкле.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком, та садочком до своєї милої.

Жайвір високий і перші уроки - дитинство моє.

Трактором орати — хліба вдосталь мати. (Нар. творч.)

Сто зозуль кувало щовесни. (І. Нехода)

Машина спускалася в байрак. (О. Гончар)

Мені осіння ніч короткою здається. (Леся Українка)

Мене все життя ваблять, і хвилюють зорі, місяць, ніч…

Жайворонок з’явився до тепла, а зяблик — до холоду

У темному гаю, в зеленій діброві, на припоні коні отаву скубуть, осідлані коні, вороні,

готові (Т. Шевченко).

Весь час чарівний, барвистий світ мінився.