Речення з відокремленими членами

усі члени речення

лише головні члени речення

додаток, означення, обставина

лише другорядні члени речення

У ще змокрілих від сліз очах видніється сум.

 Битий не раз ворог відступав на захід.

Вражений небаченим видовищем хірург прикипів на місці.

Навкруги виднілися стіни жител червоні й сірі.

На Близькому Сході важливу роль у житті людей відігравала глина 

Тут серед степової тиші казка сама просилася в слова 

Ми часто похапцем живем все відкладаючи на потім 

Десь за річкою гув болотяний бугай

Славутич-ріка тече з давнини нашої, напуваючи землю цілющою вологою.

Він лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці

Там і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку

Ти живеш у Києві – прекрасному й чарівному місті 

Перед тобою світ — великий том розкритий.

Життя — спокута не своїх гріхів.

Одна в поета правда — чистота.

Я маю спокій — істинного друга.

У кімнату ллється повітря, напоєне пахощами літнього саду.

 Народе мій, уже пора настала для щедрих зерен Правди і Добра.

На долині, край лісу, висить синя імла.

Новела, на відміну від оповідання, більш напружена й динамічна.

...ніжну, спокійну, прекрасну. ... і літні тихі дощі.

.... і літні тихі дощі.

...з її буйним цвітінням та нестримною радістю

...та її лагідні вечори.

Від малих дітей болить голова , а від великих - серце.

Виблискуючи проти молодого місяця мокрим днищем, серединою ріки повільно плив човен

Кілька днів ми працювали не відпочиваючи.

Дівчина йшла додому зажурившись

Під вечір годині о сьомій самотній блукав я в саду.

 Сухі скарлючені пальці ледь-ледь тремтіли

Обізнаний з багатьма науками він написав багато цікавих творів

Зло нічого крім зла не дає і руйнує людину.

Місто залите сонячним промінням усміхалося мені.

Горять в росі ранкові трави налиті соком і силою.

Затоплений весняною повінню луг мирно дрімав під водою.

У лісі бродив туман підсинений молодою весною

Заспівай, як кажуть, наостанку, щоб цвіла мелодія в устах.

Зіткана сонцем з добра і любові пісня – зажура моя чорноброва.

Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявся.

На лівобережжі, замість верб і чагарників, видно смуги темені.

Умитий сонцем, ген над берегами калиновим багаттям жеврів схід.

У переповненій залі на неї хлюпнула хвилююча легка музика.

Михайлик довго лежав на випаленій сонцем траві.

Самотня тополя прощається з літом

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.