Повторення вивчених розділових знаків у складному реченні

Чи то сон недоспаний напосідав, чи то сумно так було (О. Довженко).

Мені війнула в очі сивина та я нічого не везу додому, лиш згорточок старого полотна і вишите моє життя на ньому (Д. Павличко).

На її зосередженому обличчі заколивалися і виразно пройшли тіні страждання (М. Стельмах).

Ніхто й ніколи не бачив її такою лагідною і покірною, причому всі дивувалися тій зміні (Б. Лепкий).

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахують золотим пожаром (Леся Українка).

Скільки не йдеш – і перед тобою, і за тобою плачуть зерном степи (М. Стельмах).

Хлопці дарма що були мордовані багряною ніччю, дозволили собі навіть пожартувати (О. Гончар).

За всіх не розповіси, так само, як усіх зірок у небі не перелічиш (Є. Гуцало).

Ця книжка для підлітків, що прагнуть наповнити життя драйвом, навчитися одержувати бажане керувати власним життям.

А також для батьків підлітків, котрі напевне знають, що їхні діти мають неймовірний потенціал, і готові допомогти їм його реалізувати.

І для фахівців у сфері психології і суміжних галузей, які потребують допоміжних інструментів для легкого засвоєння підлітками морально-етичних норм.

тире

двокрапка

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

кома

крапка з комою

тире

двокрапка

кома

крапка з комою

В тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем, наче вилиті з прозоро-жовтуватої вощини (І. Цюпа).

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони (А. Головко).

Тоді бійці, товплячись біля вікон, з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот (О. Гончар).

У неділю рано, як сонечко грало, виряджала мати дочку в чужу стороночку (Нар. творч.).

Пурхне очеретянка понад водою, сяде вона на комишину і гойдається разом із нею (М. Коцюбинський).

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (О. Довженко).

Чому в людей виникають комплекси і як їх побороти: у кого просити допомоги?

По-перше, ми звикли до думки, що пишатися собою та подобатися собі – це нескромно, дуже погано. 

І наполегливо шукаємо безліч недоліків, щоб не хизуватися, не привертати до себе уваги.

Як наслідок це все переростає у звичку.

Врешті – вигаданими хибами ми виправдовуємо власні: нерішучість, страх, надумані вади, і якщо хочемо щось зробити – то саме через наші комплекси себе зупиняємо.