Повторення вивченого у 8 класі

мій день, йду до ліцею, вони домовляться

пекти раків, домовитися про зустріч, одинадцяте вересня

грати на скрипці, грати першу скрипку, моя скрипка

наш клас, замовити обід, приємно вражений

Там три верби схилилися...

Оця реальна мить вже завтра буде спомином...

Є в коханні і будні, і свята...

Красива осінь вишиває клени...

Козаки збиралися в похід.

Я буду крізь сльози сміятись.

Людей було повно скрізь.

Хотіла б я піснею стати...

Цього дня раніше стемніло.

Люблю чернігівську дорогу.

Хотілося б з тобою зустрітися.

Хтось із нас відразу все зрозумів.

Хочеш піти зі мною?

Там хочуть викопати криницю.

Я хочу крізь сльози сміятись.

Так хочеться морозива.

Пливе човен, води повен.

Не плач, хлопче, не журися.

Мені хотілося все їй розповісти.

Ми не можемо зупинятися на місці.

очевидно, може, наприклад

по-перше, щоправда, на мою думку

по-друге, напевно, а втім

мабуть, либонь, отже

Надворі тихо, тепло, сонячно.

Зустрінемося не сьогодні, а завтра.

Ми з тобою друзі нерозлучні.

Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Край шляху, у долині, догорає вогнище.

Затихаючи, десь за ланами гомонів грім.

Крім знання, тут потрібна інтуїція.

Настала осінь - золота пора.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

Не подумавши, і кілочка не затешеш.

Усі, за винятком Андрія, були вже на місці.

Дехто слухав стоячи.

Там, край лісу, гриміло.

Колись, мабуть, у тій країні жили люди.

Листя падає з дерев - золоті сльози осені.

Вона встигла побувати в Чернівцях, у Тернополі, у Львові до пандемії.

День залитий сонячним теплом поволі згасав.

Оточене густими кущами озеро було глибоке.

Осяяний сонцем степ чекав дощу.

Над озером стояв оповитий серпанком загадковості ранок.