Повторення вивченого за рік

веселий настрій, гучний голос, новий тюль;

весело жити, синє небо,вдячний за послугу;

вищий за брата, багатий на ідеї, кислий на смак;

дивиться хмуро, зустріти з радістю, побачити товариша

Життя йде розмірено, чітко,напружено і упевнено

Сила миру не в зброї, а влюдях доброї волі.

Від добра добра не шукають

Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов

Я буду крізь сльози сміятись.серед лиха співати пісні...

Зоря на небі рожева уже починала займатись.

Дві холодні сльозини на щоку пролились

В травах коник,як зелений,гном,на скрипку грає.

Я хочу на озеро/Світязь, в туман таємничих лісів.

Підіймає Волинь Світязь/озера келих.

З криком сів на груди ворон, чорний ворон/птах.

Поставлю хату і кімнату, садок/райочок насаджу.

Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу.

Над селом розлітається мідна туга дзвону.

І настороженими тінями наливається хата,немов перед бурею

У нас проханих не люблять.

Хочу слухать забуті пісні,хочу бачити місячні плями.

Неоране поле жовтіє.

Чутно плескіт у ставку.

А ти Бетховене прости мене за те, що я не мав часу прийти до тебе

Добрий вечір дівчино. Ти не заблудилася у наших полях?

Спогади ніжні ви ще не зів'яли?

Ми чуємо тебе Кобзарю крізь століття...

Кажуть,дощ завжди щастя приносить.

У кожному ділі є свої майстри і своє, так би мовити натхнення.

Не на свій, як кажуть, коровай очей не поривай.

Горе, кажуть, об горе чіпляється.

Тут,серед швацького краму, вони й стріли Павла Павловича.

У неділю,годині о десятій, варя вийшла в садок

Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу.

Ось тут, у лузі, не так давно ходили вдвох шукати гусей.

Головне покликання мови - творити із людини біологічної людину розумну, себто громадянина

Ідуть дощі, легкі й прозорі.

Той бичок, з-під чорнушки-корови,був Івасів улюбленець.

Андрій мчав не переводячи подиху, як знетямлений.

У тому слові було все злагода спокій надія.

І честь і ганьба все залежить від самої людини

Зійшлись посестри тополя і калина.

На всіх діли свої скарби знання уміння чесність правду.

Усмішка часто маскує сльозу людиною приховану.

Стоять налиті сонцем дні.

Обмерзла кригою озимина ламалась.

Випущене з уст слово не повернеш.