повторення за рік

 виконати вправу, підручники і зошити, кулькова ручка

  гарні оцінки, виставити в щоденник, розповідав натхненно;

  контрольна робота, працювати старанно, вчитель похвалив;

  допомогла товаришу, пасти задніх, виправити оцінку

Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега

  Іван пристав до Остапа десь у дорозі.

  Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою.

  Вони трохи спочили й перекусили, поки мельник засипав зерно.

 Соломія впізнала Остапа.

  Гарний сильний голос співав на воді.

  Той момент був таким блискавичним.

   Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло.

 Іван пристав до Остапа десь у дорозі.

  Вони були з одного повіту,навіть села.

  Іван охоче повідав про своє життя домашнє

  Незабаром Соломія з Іваном простували повз плавні до циганської оселі.

  означено-особове

   неозначено-особове

   безособове

   узагальнено-особове

двоскладне неповне 

  односкладне означено-особове

   односкладне узагальнено-особове

  односкладне неозначено-особове

 безособове 

  узагальнено-особове

    означено-особове

   неозначено-особове

 Усі слова народжені діянням, трудом ..     

  Слово то дивний витвір людини

 Розумний ви, Толику, та серце у вас мов зернина весною

  Базіка не робітник

 Від щирого слова світ радіє

  Мова - тонкий інструмент

  Весною в селі встають рано

  За правду, браття, єднаймося щиро!

 Михайлик кинувся бігти.

  Зацвіли вишні та яблуні.

  Козаки вміли воювати.

  В небі летіли лелеки.

 Вишенька зашелестіла своїми листочками.

  Настав сірий туманний ранок.

    Серце оживає і радіє весні.

  Зима непомітно вступила в свої права.

звіробій – трава, дівчина – красуня, грузинка – дівчина.

  жук короїд, жаднюга вовк, трава звіробій.

  хлопець – богатир, Дніпро ріка,    вовк – жаднюга.

  гора Говерла, гриб паразит, заєць русак  

 Сторож-дід змете з порога сніг.

   Багато людей підпушувало землю навколо кожного деревця.

    Не співай мені, землячко, на чужій чужині.

  Село Троянівка гнізиться в долині.

  Зіграй мені осінній плач калини.                            

 Зелене листя вкриває землю.                                                                 

 Блискучий сніг падає на поле.   

 Стоїть в задумі сива мати.   

 Книги – морська глибина.

  У саду нашім тихо, неначе у вусі.

  Руки дівчини були шорсткі як дубова кора.

  Життя прожити - не поле перейти.

 Наше життя — бурхливий океан.

    Роки життя не владні над тобою.

  Стрижку наголо в нас називають солдатською.

 Світло сонця розлилося по всьому степу.

 Скована морозом земля покрилась білим снігом.

  Дерева вкриті густим інеєм здавалася казковими

 Тільки напівзруйновані війною димарі стояли як німі свідки нещастя

  Яскраво зеленіли змиті дощем хліба

 Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим                

  Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву

  О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях?

  Ой чого ти земле молодіти стала (Нар. творч.)

 Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури.

    Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане. 

    Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. 

    Скільки мисливців полювало за лисом, а тільки Іванкові вдалося влучити. 

Тут,серед швацького краму, вони й стріли Павла Павловича.

  У неділю,годині о десятій, Варя вийшла в садок

  Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу.

  Ось тут, у лузі, не так давно ходили вдвох шукати гусей.

 Головне покликання мови - творити із людини біологічної людину розумну, себто громадянина

  Ідуть дощі, легкі й прозорі.

  Той бичок з-під чорнушки-корови був Івасів улюбленець.

  Андрій мчав не переводячи подиху, як знетямлений.

 Крутояр трохи винувато глянув на Ковальова, немов бажаючи попросити пробачення

  А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда

  Востаннє батько та мати співали в неділю, двадцять другого червня

  Замість братерства та єднання між двома народами, єзуїти в колегіях посіяли пекельну ненависть та ворогування

Збирають золоті меди веселокрилі бджоли

 Неси ж мене, коню, по чистому полю

   Вже біло осінь дише з-над ріки, прозоре небо світиться промінно

  Тягнуться до сонця і квіти, і трави, віти кучеряві, гори голубі

 Віднайшовши героїчний життєвий ідеал нація не боїться вже ніяких фізичних ударів.

  Кров пролита для великої мети не засихає.

  Звірившись на море ти перестаєш належати сам собі.

  Інколи людина шукає у всіх недоліки окрім себе.