Практична риторика

а) відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу   

   іншому;

б) наука про правильну вимову та наголошення слів;

в) теорія ораторського мистецтва;  

г) емоційне ствердження або заперечення якогось факту.

а) Давній Єгипет;

 б) Стародавній Китай;

 в) античну Грецію;  

       г) Давній Рим.

 а) Арістотеля;

     б) Платона;

 в) Демосфена;

  г) Цицерона. 

  а) Демосфен та Цицерон;

     б) Іларіон та Кирило Туровський;  

 в) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

 г) Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

     а) основний шлях, завдяки якому через мовлення інформація

   доходить до слухача;

   б) роз’яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фактів;

   в) основна галузь роздумів оратора, у межах якої він добирає явища  

       та факти, що розглядаються у виступі;  

 г) уміння оратора виступати без підготовки.

  а) повний письмовий виклад змісту виступу;

  б) слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знання;

   в) узагальнюючі думки, що мають лаконічну, відточену мовну  

       форму;

   г) послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу,

       зафіксований у вигляді переліку ключових понять або суджень.   

  а) насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;

   б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість,

               доступність у засвоєнні слухачами;  

  в) якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати

                  слухачів до творчої діяльності;

  г) якість мовлення, яка полягає в його мелодійності, плавності,

                  інтонаційній виразності.

  а) ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;

   б) уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і

                  туманних зворотів;

  в) наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише  осмислювати почуте, а ніби сприймати його всіма почуттями - бачити, чути тощо;     

  г) якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки.

   а) словниковий запас оратора;

 б) нормативність, літературність мовлення оратора;

  в) здатність оратора говорити стисло, залишаючись максимально зрозумілим;    

 г) емоційність, натхненність і піднесеність мовлення.

 а) Теорія, мій друже, сіра, зеленим є лиш дерево життя. (Г. Гейне.);

  б) Цитування – дослівне передавання чужого висловлювання.

                 (З підручника.);

   в) Древо мислі вродило – цитати, цитати, цитати. (Л. Костенко.); 

      г) Молодим оратором рекомендується не топити в цитатах власні   думки. (З посібника.)

  а) до ораторського підстилю публіцистичного стилю;   

    б) до науково-навчального підстилю наукового стилю;

  в) до белетристичного підстилю художнього стилю;

   г) до розмовно-побутового стилю.

   а) добродушне осміювання чиїхось вад;    

  б) різке висміювання чогось негативного;

  в) особливо дошкульна викривальна насмішка, що виявляє

                   ненависть і презирство до зображуваного;

  г) приховане глузування, засноване на називанні супротивного, коли про щось говориться ніби в позитивному плані, але підтекст засвідчує протилежне.

Нав‘язувати свою думку слухачам

Оперувати фактами

Переконувати слухача

Арістотель

Сократ

Демосфен

Одіссей

Естетика

Педагогіка

Філософія

Логіка

Бесіда

Дискусія

Полеміка

Акторський монолог