Присудок

Сперечатись з Гомером – справа марна. 

А діти – мов букети піднебесні. 

Ти, бачу, гайдамакам був би рад

Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.

Я хочу погостювати в батька-матері.

Але маршрут був дуже добре знайомий.

Вона була складена з двох тонів. 

Навшпиньки виглядають жоржини через тин.

Поговорили та й розійшлися, забули. 

На Січ почали вчащати посли від турка. 

Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань. 

Турки рідко користувалися рушницями.

простим дієслівним присудком 

складеним дієслівним присудком 

складеним іменним присудком 

простим дієслівним присудком 

складеним дієслівним присудком 

складеним іменним присудком 

Мова - то вічний скарб.

Рідне слово вабить і чарує.

Стозвуко дзвенить рідне слово.

Нас єднає рідна мова.

Твір я буду писати завтра.

Подруга буде їхати додому поїздом.

Дівчина почала вишивати скатертину.

Це була лебедина пісня композитора.

На початку благодатного літа річки стають тихі й прозорі

Радісно затремтіло моє серце.

Голос Михайла Драгоманова не стихає над Україною і світом.

Усе повинне підкорятися зусиллям розуму.

Від того часу та сосна не давала мені спокою. 

На довгих ніжках-галузинках ішов назустріч великий птах.

Починав жевріти схід сонця.

Мова моїх земляків наповнювала мене не­відомою раніше радістю й силою

Але серце спинятись не хоче.

Пан, брате, милувать не стане.

Бійці намагались йти без шуму

Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу.

Непомі­тно для батьків син став дорослим .

Вранці на палубі я був першим.

Хтось нам повинен відчиняти двері.

Один з останніх його рейсів був винятковим

Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно.

Треба твердо нам в бою стояти. 

Але серце спинятись не хоче .

Вибрати не можна тільки Батьківщину. 

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками.

У ці дні починає світати о шостій.

Вести всі роботи з дотриманням графіка - золоте правило.

Найбільша наша турбота - виробити спільні рекомендації.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Передавати досвід молодим - найбільше щастя.

О вісімнадцятій тридцять будь обов'язково вдома.

Будить спогад давня пісня , пада в трави і зника.

Художник щоразу все мусить відкривати заново.

Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад.

А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті!

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Горобці в піску сипкому - ніби діти у ставку.

Ліс стояв розхристаний, спустошений та дикий.

Золоточубий вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю для кожного в рідному краю.

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Боятися смерті - на світі не жити.

Заміж вийти - не дощову погоду пересидіти.

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

Любить людей мене навчила мати.

Моє серце прагне буять на просторі!

На дніпровській долині ромашка побита зів'яла.