Просте речення. Односкладні речення. Двоскладне речення

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

У синіх відрах листя лопушине.

Твої спогади світлі, але щемливі.

Бережи честь змолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

Лупайте сю скалу!

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Правди не сховаєш.

Коней на переправі не міняють.

День народження святкуватиму пізніше.

Правда перетягне.

Немає пісні без любові.

Держи кишеню і уста замкненими.

Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

В траві стихло навкруги.

Дорога. Ранок. Тиша.

За бортом стиха дунайська хвиля.

Посадили над козаком явір та калину.

Спочинь з дороги, брате.

Нас зустрічають хлібом – сіллю.

Задзвонили рано в усі дзвони.

А гей там, виходьте.

Гарно у таку пору в полі.

Сійте вчасно – матимете рясно.

В тропіках темніє одразу.

Ще осені такої не було.

Багато написано про красу буковинську.

На тисячах полотен відбито цей чарівний край гір і долин.

Мені страшно.

Над лугом велика чайка.

Зелений луг.

Немає на світі ні грому, ні вітру.

Світ не тільки ти.

А за вікном – сонце.

Вірю в людину.

Свої мрії роздам солов’ям заповітним.

Хати розкидані трохи хаотично. Біля кожної – ростуть квітники й деревця.

Весна, і смерть, і світле воскресіння.

По радіо повідомляють про нельотну погоду.

Незабаром має світати.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.