8 кл УМ К/Р 2

Червневе небо обтрушувало в озеро зорі.

Ліворуч простягалися неозорі дніпровські плавні.

На кожному крилі городу росли кущі барвінку.

А на сусідній вишні розливався соловейко.

Старі черешні росли скрізь по дворі.

За лугом далеко-далеко темнів ще бурий ліс.

Хлопці здивовано обдивлялись Костя.

Лановий аж скипів від гніву.

Пізненько заснув Андрій Григорович.

хлопець/киянин, заєць/біляк

річка/Тиса, Чернігів/місто

Шевченко/художник, планета/Меркурій

дуб/велетень, риба/щука

ліс/чарівник, гетьман/Хмельницький

Приїхало четверо хлопців.

Став накрапати дощ.

Андрійко був на сьомому небі.

Незнайомець намагався пояснити.

Кабінет відремонтовано.

Весна стояла суха і вітряна.

Ліс ставав усе густіший та темніший.

Сніг лежить білий, сріблястий.

Велична й могутня була постать запорозького ватажка.

Ранок був тихий, пишний, теплий.

Я сидів у своїй кімнаті і мов загіпнотизований кролик дивився на секундну стрілку годинника.

Потяглися довгі як море ночі.

На високих місцях поріс як джунглі сивий полин.

Гори стали чорні як вугіль.

Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять.

присудок

обставина

підмет

додаток

Альпіністи підкорили вершину гори Еверест.

Очі їхні - любов і благання.

Я передплачую газету "Голос України"

Катря Катрю видає, приданого не дає.

В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю?

 Плоди і насіння лікарських рослин збирають після повного їх достигання.

У цей час у коренях рослин нагромаджується найбільший запас потрібних для лікування речовин.

Ще з юних літ мені відкрилась правда

означено-особовим 

неозначено-особовим

 безособовим

називним

Лише біля теплих морів добували сіль.

На Великдень усі вітали один одного писанками.

З молитвою пергаменту торкайтесь.

 Розум за гроші не купиш

В палітрі щастя любові колір не так вже й часто розпізнають.

У стремлінні до влади й кар’єри губимо небо ясне, голубе, землю, воду.

 Діалогу не відбулося.

Ти мене накличешся ночами, несучи розлуку за плечами, і навиглядаєшся одна.

Вечоріє в моєму найріднішому селі.

Маленька хатинка біля річки.

 Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.

 Мені дуже весело

Синівська шана у батьківську сорочку вбрана.

Без охоти нема роботи.

Розлогі верби. Затишок і тіні.

У травні стихло навкруги.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

 Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

А за вікном – сонце.  

Вірю в людину.

 Свої мрії роздам солов’ям заповітним.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати...

Не люблю осінньої ночі.     

Я йшов все далі й далі в глибину лісів.  

Темна хмара озвалася громом гучним.

Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх.