Просте ускладнене речення

О незвичайна , чародійна мово, хоч пронеслася молодість громово , твій звук у мене в серці не затих.

Гей ви далі солов'їні, давні весни сині, - одцвіли ви, облетіли цвітом.

За все тобі спасибі, низький уклін, о земле, наш уклін!

О поле, й дорого, і річко, й узлісся зелене! Ви в серці у мене.

Люди без мови - то глина безлика, без'язика отара овець.

Тут мені, як і птиці, все знайоме у ріднім краю...

Остап - хлібороб справжній.

І йшла вона врочиста і проста, його старенька вісімдесятирічна мати.

Знаєш приказку: давши слово - держись!

Будяки, притаївшись неприязною юрбою на рові, шепотіли якісь прокльони невідомо кому.

Не розбурхавши сестер , він не увійде в свою палату.

Сюди зібралися крамарі, сподіваючись корисно розпродати свої товари.

Під літнім широченним небокраєм мене стрічають друзі і знайомі...

Класична література лишила нам великі заповіти: правдивість, відданість народові, ідеали братерства та гуманізму.

Тихі води дніпрові я стрічав у дорозі, сині хмари, діброви, спілі ранки та грози.

Праця людини - окраса і слава, праця людини - безсмертя її.

На превеликий жаль, скажімо, розумієш

Звісна річ, уявіть собі, повірте

На мою думку, з точки зору автора, як кажуть, по-моєму

У всякому разі, як бачимо, треба сказати

Якщо вони характеризують предмет з одного боку

Якщо вони виконують однакову синтаксичну функцію

Якщо вони приєднуються безсполучниковим зв'язком

Якщо вони мають однакове морфологічне вираження

Указують на зв'язок думок, послідовність викладу

Указують на спосіб оформлення думки

Указують на джерело повідомлення

Привертають увагу співбесідника чи читача

Скрізь червоно на небі, і на узгір'ях, і на горі.

Бадилина, пташка, кущик усе звикає до життя в сутінках.

Наближення зими в усьому серце чує і в шелесті лісів, і в вітрі, і в стежках.

Все зникло, наче в казці місто, гори, поле, гай.

Знесилена горем мати схилилась на бильце канапи і заснула.

Степ струснувши з себе росу горить рівним жовто-зеленим кольором.

Людина високогуманна Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка.

Земля скована морозом покрилась білим снігом.

Співають ідучи дівчата.

Світить річка зникаючи у маревах небосхилу.

Зозулі кували торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Схилились два самітні клени читаючи весни буквар.

А я не знаю нічого ніжного окрім берези.

Остап вийшов на роботу замість хворого оператора.

Гризуни наприклад ховрашки завдають багато шкоди полям.

На краю села замість похилої хатини стояв великий будинок.

Всюди - і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги до заводу росли молоді осокори, клени й каштани.

І земля, і вода, і повітря: все поснуло.

День, вечір, ніч, ранок: все біле, все тьмяне.

І все: море, скелі, земля - поволі зникає.