Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами речення

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Тече вода в синє море та не витікає.

Багата моя Січ була не п’яним скопом могутніми синами!

Серед долини зеленіють розкішні густі  та  високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки  та  не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне  та  багате.

Верби понахилялися до мене  та  й шепочуть довгастими листочками

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохало сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.

1

2

3

4

5

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів — рідна мова...

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Весь вишгородський широкий шпиль був ніби помережаний смугами розкішних зелених городів.

Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Жовтий кленовий листок лежав на холодному асфальті.

У порожній двокімнатні квартирі пахло вапном і свіжою фарбою.

Низький дерев′яний будинок дуже затишний.

Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі олив′яні хмари.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Памятайте, що і в рослин, і у тварн немає депутатів.

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер, і хмарини.

А світ такий мінливий і бентежний!

Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані мудрим.

1

2

3

4