Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

За вербами на пагорбі хати біліють, і баня церкви невеликої з-за дерев виблискує. 

То було дитинство, і пахло воно молоком. 

Почувся шерхіт босих хлоп’ячих ніг, чіпкі руки пригнули голову білого коня. 

Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце. 

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного пересипання зерна. 

Заграла, зарокотала, захлюпала по ярках вода. 

Пронизливий зимовий вітер люто й безупинно шмагав їх по обличчях. 

Навколо нас великі перелоги, і дикі пущі, і високі кручі, і темні води. 

Осінь убралася в кольори багряні, вишневі, жовті, пурпурові. 

Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. 

Він знову бачив Марічку, її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки. 

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. 

З нею я ділити завжди буду радощі, тривоги й жалі. 

А у човні ж усякої матерії, вино, олія, амфори, лутерії. 

Я не їла, не спала, співанки розгубила. 

Це не дзвін, а мої надії запасмились наді мною.

Червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву. 

Виття протягле, дике сумно розіслалось по темних мертвих водах і збудило між скелями луну давно померлу. 

Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє.

До гірського клімату добре пристосувались чорниця брусниця малина ожина.  

Надавали приємного запаху пелюстки троянди жасміну бузку. 

І раптом дощові краплі заскакали скрізь по людях по конях по ріллі.  

У Карпатах водяться благородний і плямистий олені козуля куниця білка.

Іван тупнув на місці виставив ногу струснув усім тілом і поплив в легкім гуцульськім танці. 

Всі його клопоти і турботи, страх смерті, Палагна і ворожий мольфар все кудись щезло все одлетіло. 

В лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку оленів, зайців і серн. 

Вона нагадала йому всі їхні дитячі забави холодні купелі у потоках, жарти і співанки, страхи і втіхи, гарячі обійми і муку розлуки. 

А дрібненький зяблик моститься десь на верху явора чи тополі, та ще й уміло ховає своє гніздечко від людського ока. 

Над картатою людською збірнотою відлунює: розтіч голосів, ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки й ще десятки згуків. 

Старезні дерева стоять обіч дороги і пахнуть: хлібом, вощиною і медами. 

А соловейко-варакушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави. 

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже.  

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами! 

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана. 

Люби мене, моє серце найду свою долю.  

Видно борсук знав, коли достигають плоди, і зараз навідувався до яблунь. 

І знову все стихло здавалося навіки. 

Буває часом сліпну від краси. 

Усе довкола здається ялинковими прикрасами, новорічною феєрією. 

Чужинці міцно сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях. 

Звичайно, я їду не боки облежувати та саламаху їсти. 

На щастя, вихор почуттів лише на якийсь час збаламутив його душу, але потім поступово згас. 

Це, до речі, найперша повна друкована Біблія в усьому слов’янському світі. 

Козаки понасували башлики на самі очі, і здавалося, дрімали. 

Увійшло в історію ім’я однієї української співачки, можливо завдяки її сумній та романтичній долі.  

Дядько не казали, а, може, ще й не напитали дівки. 

Нога була ціла, непошкоджена, але, видно, боліла.