Пряма мова

Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

а) прямою мовою;             

б) непрямою мовою;

в) діалогом;   

 г) цитатою.

а) Боже яка краса! Обізвалася, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена.

 (М. Олійник)

б)Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? ( В.Сухомлинський).

В) Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський).

Г) Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Степанові, чи не думають вони заводити садок… (В. Собко).

а) Запам’ятайте вислів Дмитра Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

б) Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує.

в) С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

г) Ви говоріть а ми будемо слухати.

а) Яка ти розкішна земле думала Маланка.

Б) Хто дітей любить той добрий чоловік говорила колись мою бабуся.

В) Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Г) Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

а) «П, - а , - П».

б) «П, - а: - П».

в) «П, - а , - п».

г) «П! – а: - П».

а) Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

б) «Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

в) «Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійдидо мене…»

г) Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.

а) Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

б) Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

в) Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

г) Гетьман заперечив головою, що не хоче.

а) –Що тихочеш від життя?

    – Небагато. Просто жити, працювати, як усі…

    – Так от і працюй, хлопче, а не розкатуй по степу.

б) «Сідай за книжки. Зубри!» - «Мамо, епоха зубрінь минула».

     – «Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може і вчитися не хочеш?» –  «Вчитись хочу, але по-справжньому».

в) – Не святий і він! До всіх добрими не будеш. – Оцінювати чиєсь життя – це, мабуть, найпростіше. – Правильно, нам пора про своє подумати.

г) – доброго ранку! – каже Лукія, уповільнюючи крок.

– Доброго ранку, Лукіє.

– В область їду… Може, доручення буде яке?

1

2

3

4

5

6

7

1

2

3

4

5

6

7