Пряма мова, діалог

А Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Б Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

В А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Г Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

А Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Б Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

В Іван сказав, що, як і будь-якій людині, для нього важливо знати, що про мене думають інші, як сприймають його ідеї.

Г Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

Д Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

А Батько сказав дітям, що час збиратися в далеку дорогу.

Б Тимофій завжди говорив, що земля найкраще пахне восени.

В Учні просили вчителя, щоб прочитати поезію ще один раз.

Г Олена Петрівна поцікавилася, чи виконав я домашні вправи.

Д Бабуся попросила онука, щоб зайшов до аптеки по ліки.

А Назар знову відмовився забирати сестру з дитсадка, хоч мати вчергове просила про це.

Б Назар поскаржився, мовляв, пропустив багато репетицій через те, що мама постійно доручала йому забирати сестру з дитсадка.

В Матері дуже не сподобалося те, що Назар відмовився забрати сестру з дитсадка.

Г Мати настійливо просила Назара забрати сестру з дитсадка, але він відмовився, бо пропустив багато репетицій.

Д Мама не вважає репетиції Назара важливою справою, тому просить його все-таки забрати сестру з дитсадка.

А Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Б Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».

В «Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі:

– Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Г Коли садили капусту, господарка хапалася за голову – «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

Д «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

А «За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

Б «Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

В Яка ти розкішна, земле, – думала Маланка.

Г Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Д Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

А Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

Б До булави треба голови!, казали запорожці.

В Ой казали, говорили по всім селі люди – «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

Г «Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

Д «Дозвольте і мені, панове, річ держать!» – тут обізвалася Лисиця.

А «Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

Б «Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка».

В «Життя мені всміхалося, – говорив Франко, – а діти були промінням».

Г «Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Д Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

А Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

Б «Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

В «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

Г «Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.

Д «Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

А Бернард Шоу довго розшукував рукопис молодого драматурга в шухлядах і нарешті сказав: «Даруйте, але я його десь загубив».

Б «Загубили? – скрикнув відвідувач і продовжив: – Як Ви могли! Я вимагаю відшкодування!»

В «Будь ласка – Бернард Шоу відчинив дверцята шафи з рукописами інших авторів.

– Беріть будь-який, він буде не гіршим за Вашу п’єсу».

Г А ще якось один посередній письменник звинуватив Бернарда Шоу: «У своїй драмі, – зухвало вигукнув ображений, – Ви використали мій афоризм».

Д «Готовий відшкодувати збиток новим афоризмом», – і драматург простягнув аркуш з написом: «Отже, і в дурня можна чогось навчитися».

А Марічка поскаржилася, мовляв, фарба в картриджі швидко закінчується через те, що тато постійно просить щось роздрукувати.

Б Татові не сподобалося, що через використаний картридж Марічка ніяк не може роздрукувати пакет потрібних документів.

В Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Г Тато не вважає використаний картридж вагомою причиною, тому просить Марічку таки роздрукувати пакет документів.

Д Марічка знову відмовилася роздрукувати пакет документів, хоча тато емоційно вчергове нагадав про це.