Складносурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Поїзд летів, повний людського гаму.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо». .

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява.

почався дощ.

(), а [ ].

[ ] , а [ ].

[ ], а ().

(  ), а ( ).

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

і ринула стоголоса злива.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

То сонечко пече то вітер його пхає.

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Солона прохолода принаджувала гостей і вони замовивши собі каву тислись до вікон або сідали  на веранді.

Мить і риба зникла в роті найпроворнішого пташеняти.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Трава із вітром гомонить а річка з берегами.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

обличчя його скаменіло

коли обличчя його скаменіло

бо обличчя його скаменіло

 і обличчя його скаменіло.

Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Хто з любов`ю не знається, той горя не знає

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала.

Людина створила культуру (?) а культура - людину.

Дощ пройшов(?) і Київ зеленіє.

Реве Дніпро (?) й лани широкополі медами пахнуть.

кома

кома з крапкою

тире

кому

тире

крапку з комою

Наче зачарований велетень, стояв ліс.

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром.

По однім боці хвилювалося жито, по другім — жовтіла глиняна круча.

На темно-синьому небі загорілися й замиготіли яскраві зірки, неначе перлини у морі.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Машину повело і ми згубили шлях.

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.