Пряма мова, діалог, цитата

"Поет намагався пробудити в читача психологію переможця. - писав В.Шапіро про Є.Маланюка. - Згадуючи колишні перемоги прадідів, які " уміли кинуть п'яний сміх в скривавлене обличчя - муці"".

"Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, - писав В.Шапіро про Є.Маланюка. - згадуючи колишні перемоги прадідів, які " уміли кинуть п'яний сміх в скривавлене обличчя - муці"".

"Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, - писав В.Шапіро про Є.Маланюка, - Згадуючи колишні перемоги прадідів, які " уміли кинуть п'яний сміх в скривавлене обличчя - муці"".

"Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, - писав В.Шапіро про Є.Маланюка, - згадуючи колишні перемоги прадідів, які " уміли кинуть п'яний сміх в скривавлене обличчя - муці"".

"Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, - писав В.Шапіро про Є.Маланюка, - згадуючи колишні перемоги прадідів, які уміли кинуть п'яний сміх в скривавлене обличчя - муці."

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).

 „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (О.Довженко).

 „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє” (писав О.Довженко).

 „Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє". (О.Довженко. Кіноповісті)

 Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. (О.Довженко. "Зачарована Десна")

Учитель сказав, що поезія "Два кольори" не така проста для розуміння, як одразу здається на перший погляд.

Учитель запитав у Ганни про її ставлення до поезії "Два кольори" та розуміння нею цього твору.

Учитель запитав у Ганни, чи згодна та, що поезія "Два кольори" не така проста для розуміння, як здається на перший погляд.

Учитель запитав у Ганни згоду щодо того, що поезія "Два кольори" складніша для розуміння, аніж здається на перший погляд.

Учитель запитав у Ганни, чи згодна вона зі складністю для розуміння поезії "Два кольори", яка на перший погляд здається простою.

Михайло Наєнко писав про Олеся Гончара, що "Пройшовши курс її "окопних університетів", Гончар виніс сумні враження про руйнівні сили житття і з допомогою слова став утверджувати протилежне..."

Герой "Зачарованої Десни" умів бачити "зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах".

Євген Маланюк за епіграф до поезії "Уривок з поеми" узяв слова Еміля Верхарна - "Я син своєї раси".

"Поет удосконалює поетику образного зіткнення смислових контрастів і антитез, довірливо, акварельно чисто передає психологічні стани..."- Так пише про Євгена Плужника Микола Жулинський.

Євген Плужник писав:

"Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі".

"Слова - полова, але вогонь в одежі слова!.."- писав Іван Франко.

Словами: "Заприсяг себе на роль блазня" Василь Стус характеризує Павла Тичину.

Про Панаса Мирного говорять як про: "першого симфоніста української літератури".

Микола Ільницький писав, що "Стихія Богдана-Ігоря Антонича - це занурення у глибини природи, в прапервісність світу..."

Роман Лубківський про Б.-І.Антонича - "Поета часто називають містиком, але це дуже вузьке бачення".

Образ Прометея Т.Шевченко використав як символ мужності, нескореності, а отже, і остаточної перемоги: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".

Євген Сверстюк наголошував, що "основним сенсом роману Олеся Гончара є пошук опори духовності, пошук живих джерел людяності, розгадування народних традицій і святинь, за які тримається народ у у розхитаному світі стандартизації..."

Для М.Дочинця "Криничар" - це "книжка про Служіння з великої букви, про людину, яка служить до кінця свого життя, у цьому подвиг наш - просто служити".

"Усякий чесно зроблений труд, - писала Оксана Забужко, - рано чи пізно дочекається винагороди".

Ніяка наркота не зрівняється з кайфом від писання книжки (Оксана Забужко).

Вільгельм Гумбольдт наголошував - "У мові дух нації".

Юрій Андрухович, написавши "Козака Ямайку", заявив: "Невже коли ти з Європи, то вже не єси чоловіком..."

"Ні, сея, - озвався голос, - Маю справу дуже пильну".

"Що ж? - поет на те говорить: - То за ручку та до шлюбу".

"Годі жартів! - Крикнув згорда. - Бо задам тобі я гарту!"

"Перед кожною новою книгою я почуваюся початківцем. - зазначає Марія Матіос і продовжує. - Мене тоді не цікавить, чи я перша, чи остання в літературі".

Галина Пагутяк писала: "У когось є наукове мислення, у когось - логічне." У мене, для прикладу, міфологічне.

Галина Пагутяк наголосила, що в основу твору покладено справжній сімейний переказ: "Мій дідо казав, що " ще перед війною, пасучи коней за рікою, бачив зачарованих музикантів і "панну з жовтим волоссям". Я назвала їх "ті, що літають у повітрі".

"Людина так зливається з природою, - пише Галина Пагутяк, - Що здатна змінювати стихію собі на кристь".

Як зазначав М.Дочинець, це твір про звичайних людей, а саме: "Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у них цієї позиції..."

Олесь Гончар писав - " Працею людина і славна, і красиіва".

"Життя без книг - це хата без вікна," - говорив Дмитро Павличко.

Вибачай, прошу до хати, - сказав поет, - хоч у мене трошки темно, бо коли я сам у хаті, не палю вогню даремно.

"Треба берегти як зіницю ока безцінну культурну спадщину нашого народу", - зазначав ОЛесь Гончар у своєму "Щоденнику".

Шевченко писав: "Там батько, плачучи з дітьми ," - а ми мала були та голі, - "не витерпів лихої долі: умер на панщині".

- Карпе! - промовив Лаврін. - А кого ти будеш сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

"То сватай, як тобі треба, " - сказав Карпо.

"Якби в мене на мене, то я б сватав Палажку, - Сказав Лаврін. - У Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема!"

- Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жабт, а стан кривий, як у баби, - Пробуркотів Карпо.

- То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.- знову під'їхав до Карпа Лаврін.

"Посватаю, кого трапиться," - знехотя обізвався Карпо.