Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Самостійна робота

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від ординців.

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, і як згори випадають роси.

Коли осінь вмирає на сиво-сизому вітрі, ми старіємо на рік і немає на долю управи.

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Є в житті кожного народу часи, коли нікому ніщо не прощається, коли всяке добро або зло, зроблене людиною, падає на незримі чаші найтонших терезів історії.

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Проміння ламалося в хвилі, блищало, миготіло, рябіло наче хто сипонув на воду блискучими іскрами.

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

За перським прислів’ям, доброзичливість як коштовність людських стосунків не збагачує того, хто її отримує, але обдаровує того, хто її дає.

Відповідно до перського прислів’я, доброзичливість як коштовність у людських стосунках збагачує не обдарованого нею, а того, хто обдаровує.

Перське прислів’я стверджує: доброзичливість – це коштовність людських стосунків, яка збагачує не того, кому вона адресована, а того, хто її виказав.

За перським прислів’ям, доброзичливість у людських стосунках – це коштовність, яка хоч і не збагачує того, хто її дає, але обдаровує її отримувача.

Доброзичливість, як засвідчує перське прислів’я, є тією коштовністю людських стосунків, яку даровано не тому, хто її отримує, а тому, хто її дає.

1

2

3

4

5

Я люблю щоб сонце гріло щоб гукали скрізь громи щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Так буває лише ранньої весни коли пробуджується степ і розімліла від сонця земля сповнюється чарами материнства.

Події що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку тепер уже здавалися не химерою а неминучою дійсністю.

Ми працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що ніжно серце тисне.

 Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. (Підрядна з’ясувальна.) 

Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив’я. (Підрядна міри і ступеню.) 

 Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив дивитись, як ткалось і вибілювалось полотно. (Підрядна з’ясувальна.) 

 Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі. (Підрядна означальна.) 

 І все ж тобі не загасити світла, що з тьми віків та через стільки бур проніс народ, відважний та свобідний. І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався Їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. 

Яка журба тобі, що я поїду на чужину з розбитим серцем? У цім місці річка, що взагалі текла, крутячись та петляючи між хребтами, робила круте коліно. 

Ярослав заніс був руки, щоб ляснути в долоні, але стримався. Митрополит наполягав на тому, щоб ставити церкву на освячених підвалинах. 

А я ж як в’язень, що на час короткий з темниці вирвався і має часу ждати. Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину. 

 Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

  Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

 Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний. 

 Не знав, що там, під ним, але чув холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала на нього свою ненажерливу пащу. (Чотири підрядні частини.) 

 А коли надійшла ніч і чорні гори блимнули світлом самотніх осель, Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він уже поліг у боротьбі. (Чотири підрядні частини.) 

  Хотів шукати Марічку, але не знав, у який бік іти, бо не помітив, куди вона зникла. (П’ять підрядних частин.) 

 Але ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок, об які терся плечем, здавалось йому голосним лускотом пня, що валився, стятий сокирою в лісі. (Чотири підрядні частини.)