СКЛАНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ОБСТАВИННИМ НАСЛІДКУ

Сонце пекло нещадно, так що кущі троянд понуро схилилися до землі.

Чує Микола крізь легкий сон, що якась дівчина співає тонким голосом пісню.

Спершу треба вишукати затишне місце і вибрати мить, коли нікого поруч нема.

Дорогою, що пролягла південними степами, на розігрітих конях мчала шалена сотня юнаків.

Іскряна птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, так що іскри посипались на траву, на його руки, на щоки й запекли.

У Стеблеві, де Рось виривається з тісних берегів, обставлених скелями, є дуже гарне місце.

Світ був такий ясний, що тополі кругом току було видно.

Де були стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви.

За димом палахнуло полум’я, так що клуню охопило ним в одну мить з усіх боків.

Понад потоком зеленіло скільки густих очеретів, скільки можна було осягти оком.

Сухий очерет тріщав і бризкав іскрами, так що дим валував клубками вгору.

З лиману повіяло холодком, дарма що була рання весна.

Море заблищало, так що тиху воду й довгу червону смугу на ній уже виразно було видно під місяцем.

В одному місці, де небо сходилося з морем, з’явилась чорна пляма.

А в пасіці гули у вуликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею.

Усе навколо було освічене весняним сонцем, бо ніде під деревом не було тіні.

Увесь гай із квітками й птицями блищав і світився наскрізь, неначе був витканий з одного світу й з самих квіток та птиць.

Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки.

Ніч була морозяна, так що чорна земля під ногами лунко дзвеніла.

Садок блищав і лиснів, обсипаний ранньою росою, освічений сонцем, сміявся й радів, що настала весна.

Де колись на майдані роєм гули на раді запорожці, там тепер паслась череда.

Висоти тоді лиш вважаються взятими, коли їх вершини вінчаються прапором.

Якби хотів їй волю дати хтось із спритних юнаків, мусив перше розрубати сімдесят ще й сім замків.

Зробив спішно, так що вийшло смішно.

Мак облітає так швидко, що не встигає зів’янути. 

Через малосніжну зиму чимало озимих померзло, так що окремі площі довелося пересівати.

Груша стара ніяк не може збагнути, чому тепер така довга осінь.

Твоє не мелеться, так що мішка не підставляй.

Де пройде сила наша пречудова, у житті людини зміни постають.

Задер носа так, що й кочергою не дістанеш.

Французький математик Лаплас говорив, що винайдення логарифмів продовжило життя обчислювачів.

Курява обліпила обличчя подорожніх, так що вони не впізнавали один одного.

Лелека крилатий, лелека старий вернувся до білої хати, аби лише вдома вмирати.

Мороз ударив так нагло, що побив усі чорнобривці в саду.

Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.

Сонця було багато, так що небо побіліло від нього.