Пряма мова.Складносурядне речення.Розділові знаки.

"Що ж?-поет на те говорить.- То за ручку та й до шлюбу".

Тут поет не втерпів:"Хто там?"

"Годі жартів!-крикнув.- Бо задам тобі я гарту."

двокрапку

дві крапки

три крапки

тире

"Ой спасибі!"-крикнув лицар.

Тут поет не втерпів:"Хто там?"

"Знаю,що по закону,-сердито відповів на те Дощовий і додав- Вишняку шкода."

"Цирк?-перепитав Оверко,-Рід наш великий,голови не щитані,крім нас двох,ще троє рід носять."

Мати довго мовчить,потім зітхає й каже:"Вона любила твого тата."

Тоді громада заснула:"Вона ж свій злочин визнала прилюдно."

Нехай ще раз послухаю, як те море грає.

Защебетав соловейко- пішла луна гаєм.

Настане час- і піде все в архів.

Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем.

Була я щаслива,та терном поросла моя дорога.

Запрягайте коні в гори,коні воронії,та й поїдем доганяти літа молодії.

коли ми повернулися з екскурсії.

як і очікуваного декілька днів сонця

проте клекотав сильний прибій

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Уже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

У полі сонце і в селі все залито сонячним сяйвом.

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Лиш храм збудував а люди в нього йдуть.

Гроза пройшла і грім ударив збоку.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Ураз труснуло всю світобудови і тиша впала на свічадо плес.

Закінчилася злива і хмари розійшлися.

Квітує жито і ячмінь колос викидає.

Минуло чимало років і крила поважали.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам'яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи поживи.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалося пташине життя.