Пунктуація простого речення

А. Хай на своїм віку кожен посадить дерево в полі чи садку.

Б. Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна.

В. Сірі султани пилюки, звихрені конем, осідали на скошеній   траві

Г. У полях диміла місячна курява і тихим посвистом бриніли   жита

А.Тільки шепотіли тихо жита і жайворонок  вився у небі.

Б. Одна з кращих людських якостей – мужність, без якої людина не могла б вирощувати свій хліб, захищати від ворогів свій рідний дім.

В. І сяють, і сміються, і квіти, й хвилі, й зорі.

Г. Синє море , мов звірюка, то стогне, то виє.

А. І людина перед ним мужня вольова.

Б. З рундука винесли легенький плетений з лози столик.

В. Хлопці підійшли до крайнього куреня відкрили тяжку дубову хвіртку.

Г. Дорога стікає в рівний одноманітно безлісний степ

А. О ти ілюзіє моя зрадлива і кохана?

Б. Неси ж мене коню по чистому полю.

В. Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі розвійтесь як тихе зітхання.

Г. Я не тебе люблю о ні моя хистка лілеє…

А. І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.

Б. Наступна олімпіада відбудеться, на жаль, не в Києві.

В. А я, правду кажучи, люблю поміркувати з ким-небудь у парі

Г. Чи, може, в цьому якраз і є сила людини, її дар, може, без  цього не знала вона виходу ні в небо, ні в океан і ніколи нічого не відкрила б.

А. Хотіли потрапити в рай, проте, потрапили в пекло.

Б. Лист твій на жаль не дійшов.

В Справді гори ставали неначе прозорі.

Г Теплий кожух, тільки, не на мене шитий.

Д Усі люди, видно, святкували й відпочивали.

А Хлопці добре намерзлись, і опинившись у теплому коридорі, енергійно взялися розтирати задубілі пальці.

Б. І, не витримавши більше свого підкреслено поважного тону, Василь Васильович засміявся.

В Назустріч, висвистуючи, наближалась чиясь постать.

Г. Мисливець в той час пробирався по хащах зігнувшись

А. У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне.

Б. Отже, на відміну від нас усіх, він умів прекрасно розрізнити пшеницю від жита або просо від гречки

В. Сонях дістав із грудей золотаве задимлене серце і, закохавшись у ластівку, ластівці віддає.

Г Ліворуч, в тумані і шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу.

А Досвiтнi огнi переможнi, урочi, прорiзали темряву ночi

Б Розтаю у просторах, спрямований

очима до урочистого Неба

В Обiзнаний з багатьма науками вiн

написав багато цiкавих творiв.

 Г Втомлена, вчителька сидiла за столом.

А Вона кинулася в комірчину до скрині і внесла цілу купу вишитих рушників (За І. Цюпою)

Б Задихаючись, прибіг Ігор (За О. Донченком).

В Сильна і вправна, вона працювала завзято й самовіддано (В. Собко).

Г Були всі, крім МОЄЇ ПОДРУГИ

А Наш тренер… Дніпро перепливти.

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

… весна вже настала?

Д Україна … знову перемогти.

А Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Б Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

В Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Г Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

А Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Б Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

В Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Г Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Д Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.