Речення з відокремленими членами

І на оновленій землі врага не буде супостата.

Небо холодне та темне байдуже блимало зірочками

На світі все знайдеш окрім рідної матері.

Вкрита садками балка вилась попід горою.

Степ струснувши з себе росу горить рівним зеленим кольором.

Бодай кати їх постинали отих царів катів людських!

Лиш хто народу рідного не любить піде по світу тихим жебраком і просячи до щастя шлях загубить.

Сповнений любові я іду по вулиці людській.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях.

Високі гори довкола покриті чорним смерековим лісом немов дрімали на спеці.

Акація стояла в цвіту заквітчана безліччю білих китиць.

Тихі весняні повені сходили з лук і лугових видолинків і полишали на молоденькій траві занесений хтозна -звідки мул.

Хвилювалося розбуджене весняним вітерцем жито.

З природи мовчазна вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

Добру віщують погоду скупані сонцем хмарки.

На небі викарбувалися підбиті червоною торочкою обриси хмар.

Прозорою зеленню спалахнув ліс освітлений надвечірнім сонцем.

Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами.

Зворушений вітром ковиль сріблясто хвилювався довкола.

І солов'ї пташині менестрелі всю ніч доводять яблуні до сліз.

Під вітром вгинаючи лінії прості повис нерухомий за вікнами дощ.

Земля оновлена! І люди не ті що ти Тарасе знав.

Напливала на річку ніч настояна на синій воді місячному сяйві і пахощах верболозу.

Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед.

Дніпро сивий добрий дідуган стояв під вікнами.

Урочисто вишикувалася проспектами зелена варта каштанів почесна варта весни.

Пахучу солому ми діти розстеляли по долівці і залазили під стіл.

Мороз дідок рожевенький мов яблучко в саду.

Єдиний син в батька він з дитинства кохався в розкошах.

Другою прикметою приходу весни був приліт найперших перелітних птахів вівсянок.

Мамо це я Василь живий!

Біжить синок в червоній сорочині

мій пізній

мій останній

мій мачок.

Суворий Дант вигнанець флорентійський встає із темряви часів середньовічних.

Двоє дітей хлопчик шести років і дівчинка семи попрокилалися і слухали.

Візьму із собою вишитий рушник мамин оберіг.

Як досвідчений мисливець Хома добре знав витівки вовка.

Як син тобі доземно уклонюсь.

Оксана була присутня на концерті як ведуча.

Незабаром розпочнуться канікули щасливий час для школярів.

Козак Бобренко - на ім'я Григорій, достойний син достойної вдови.

Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила.

Збувалася стара мрія: ще раз доторкнутися щокою до сухуватої батьківської руки.

Іде гроза, дзвінка і кучерява, садам зомлілі руки цілувать.

Книги - морська глибина.

Сумління - річ тендітна і марка.

Перед тобою світ - великий том розкритий.

Я маю спокій - істинного друга

Ходила туга, жалібно ридала,

Ламала руки, як пахку калину.

У них все, не як у людей.

Місяць сумно серед неба сяє білолиций.

На яблуні переливчасто заспівала івалга і війнувши пір'ям, перелетіла на друге дерево.

В кутку десь в сутіні вечірній ми сидимо удвох одні.

Він це робив згідно з особистими переконаннями.

Крім військових прибуло чимало цивільних людей.

Будемо діяти з огляду на обставини.

На його дворі замість похилої хатини стояв веселий будинок.

Слово як сонце сходило в мені.

Він поводився зовсім як дитина.

Моя ж любов як день не знають ще чуття такого люди.

Опріч цього руху помічався ще й другий рух.

Козаки замість табора під містом опинились на войтенкових похоронах.

Усі гуляють окрім Гонти.

Є хтось такий як невтоленна спрага.

Пішов козак сумуючи нікого не кинув.

Не чуючи перебирала ти пожовклі клавіші задумана й тривожна.

Протерши оксамиткою перо той гість сказав що дуже наморився.

Недалеко з шумом щипаючи траву паслися коні.

Додому плачучи прийшла і спати плачучи лягла.

Я йшов по курній дорозі не поспішаючи.

Він слухав його роззявивши рота.

Він не відпочивав а примруживши очі думав.

Коли трохи згодом на шляху щось закуріло.

Незважаючи на маленький вітерець парило й робилося душно.

Роса починає спадати з пелюсток лише відчувши дотик сонячного проміння.

Попри всі вигадки про Низ Вишневецький хоче показати по селах свою міць і силу.

Увесь день Уляна працювала не покладаючи рук.

Подорожуючи не пускай коня галопом.

Виблискувала річка і звиваючись губилася в зелених шатах гаю.

Хатина схилена на схилі стоїть сумуючи сама.

Земля світаючи всміхнулась.

Пряме дерево і вмирає стоячи

Вони стояли мовчазні вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків.

І я зими крутий долаю норов обличчя підставляючи вітрам.

Там замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів.

Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар.

Націю творять сукупно всі - навіть лиходії.

Замість робитися майстрами часу ми стали його бранцями.

Що страшніше - детектор брехні чи дзеркало правди?

Гордий і волелюбний він нагадував сокола.

Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче.

Покрите хмарами сонце, на сей день червоно вибилося з-за гори.