С/Р Речення з відокремленими членами

Голубі, сині, фіолетові пасма снувались над горами.

Ніч була хмарна,беззоряна.

За кожним вигином вулиці поставало весняне село - мій рідний край.

В одному та другому кутках хати висіли ікони, обвиті рушниками.

Сонце було ласкавим до води, дерев, квітів.

Тиша була наповнена всякими звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і тихим мелодійним шелестом стиглого жита.

Дикі качки, крім базару, водяться ще на лугових озерах та по очеретах і тихих- тихих плесах на річках.

У низинах, залитих водою, витикався лапатий лопух.

Увесь світ був як казка, повна чудес.

Лежить під небом, чистим і високим, холодний степ моєї самоти.

Хвиля почуттів, і радісних, і тоскних, переповнює хлопця.

Скуті кригою страшною, сплять озера і гаї.

Далеко попереду чорнів ліс обперезаний знизу сивим кругом чагарнику.

Вражала розкішна картина осінньої природи обсипана сонячним промінням під блакитним небом.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Листя вимите рясним дощем поблискувало на сонці.

І холодно, й сумно, і темно навколо.

Всюди було рівно,біло.

Незважаючи на травень,було душно, як улітку.

Сонце поблискувало то тепло, то суворо.

Проте в сріблястім верболозі, не підкоривши серце прозі, співають пізні солов'ї.

Степ мовби спочиває, вичахаючи.

Похлипавши, гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію.

Виблискувала в лузі річка, і, звиваючись,губилася в зелених шатах надбережного гаю.

Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі.

Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав.

Пропливає хмара - лебідь.

Переляканий, розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір.

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь.

Край шляху, в долинці, догорає вогнище.

В казані допріває, булькочучи, каша.

В туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорну гаму.

На горі тій, на шпилечку, сяє замок з діамантів.

Там, за горами, вже давно день.

У три нуль-нуль, перед світанком, гірське село розбудив вогонь.

Тут, на дні міжгір'я, вже ніч.

Не оплакуй ні мрій, ні згадок, загуби своїм прикрощам лік.

На світі все знайдеш, крім рідної матері.

У материнському погляді не було ні фальші,ні лукавості, ні хитрування.

Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці села, то в іншому зривалася пісня.