Контрольна робота № 3 з мовної теми «Речення зі звертаннями, вставними словами "

Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію (П. Панч).

Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок).

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне (І. Багряний).

Щодо грубості ниток селянське домоткане полотно ділиться на три основні види, а саме - найгрубішу рядовину, середню «десятку» та найтоншу «дванадцятку».

Тут і рушники вишивані та ткані, і корсетки й плахти, очіпки, постоли, прядка, веретено, ручні жорна, шевський, ковальський, столярський інструмент.

осеред двору на колодках сиділи всі наші: тато й мама, старша наша сестра і дехто з сусідів.

виражають ставлення мовця до висловленого;

уточнюють основне повідомлення;

граматично пов'язані з членами речення.

Осене у вирій не бери моєї радості і тихої жури.

Наворожи мені осене мудре натхнення.

Лус осінній отже прозорий.

Сива осене ти будь ласка нагадай мені присмак весни!

Поезія сприяє розумінню життя, його переосмисленню

Поезія - дух народу, сила його і слава.

Поета народжує не здатність до вимислу, а а дар натхнення.

Діапазон мети і метушні поету мстить в неправедному слові

Зацвіли каштани у моєму місті, золтистим цвітом зарясніли в листі.

Шумлять мені берези і дуби, вітри Славутича й Дунаю.

Одцвіли і розсипались маком на старих кленових мостах роки

Котяться хвилі і грають, сиплють на берег піски

Заєць, як відомо вдень лежить і відпочиває…

Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку.

Явори і ясени, дуби і липи, здавалось народили цю хату.

Випадково ясна річ, може на вас налетіти табун гусей, випадково ви можете її заполювати.

1 Б

2 А

3 Г

4 В

1 В

2 А

3 Г

4 Б

1 Б

2 Г

3 А

4 В

Потім старанно вимив руки, відтираючи піском бензинову кіптяву, що в’їлася в тіло, здається, до кісток.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

«Підійди до мене, дівчино», - покликала мати.

На превеликий подив, зустріли його там добре, без ворожнечі.

Ні, друже мій, навесні я не полюю.

Місяченьку блідолиций, за хмару краще б ти сховавсь.

Чи чула, ти дівчинонько, як я тебе кликав, через твоє подвір’ячко сивим конем їхав?

Ох, і не стелися, хрещатий барвінку, та і по крутій горі…