Речення зі звертаннями, вставними словами. Відокремлені члени речення. Пряма й непряма мова. Діалог".

слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення

слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

розмова двох або кількох осіб

ти або ви

я або ми

ти або ми

вони або ми

звертань

головних членів речення

дужок або тире

вставних слів (словосполучень, речень)

Мавко, ти з мене душу виймеш!

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю.

Ти, як Дніпро, оспіваний у піснях народних...

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу.

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице?

Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

Значить, ці промені рівні тому випромінюванню.

Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниці.

Був тоді там, кажуть, кущик глоду, кущик є, та - терен, а не глід.

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала.

вставленим реченням

вставним словом

вставним словосполученням

вставним реченням

виділяються за змістом та інтонаційно

указують на того, до кого звернено мовлення

передають ставлення мовця до висловленого

належать до одного і того самого слова в реченні і відповідають на одне й те саме питання

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлена обставина

відокремлений уточнюючий додаток

уточнювальним членом речення

відокремленою обставиною

відокремленим означенням

відокремленим додатком

Десь там за наметом гомонів багатотисячний люд.

Вони зійшлися сюди ще вчора ввечері.

А знизу берегом підходили нові групи людей.

Сьогодні а саме опівдні розпочнеться віче.

Ніжна блакитна хвиля, чиста й тепла, кидала на берег тонке мереживо піни.

А Палажка, Микитова жінка і сама місця не знайде.

Кармелюк прихилив голову, спершись ліктями, на коліна.

За винятком, баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив.

Повернувшись зі школи, я пообідав і побіг грати у футбол.

Збираючись у похід, туристи обов'язково перевіряють аптечку.

Прокинувшись, діти побігли до озера.

Зрозумівши свою помилку, мене мучило відчуття провини.

Чути було, як у вікна б'є дрібний дощик і як батько щось розповідає синові.

І поки Ромко розповідав, як він весь змерз, Тосько стояв перед ним під грушею.

Очевидно, неспроста кажуть: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Сотники знали, що коли Наливайко починав говорити про гречану кашу й овес, то щось має бути: або ж похід, або ж бій.

Мавка просить Лукаша, що не чіпай березу.

Максим сказав Мирославі, щоб вона не боялась.

Захар Беркут скрикнув, що мій син радше дасть на кусні порубати себе, аніж узяти себе в неволю.

Мирослава сказала Захарові Беркуту, що твій син у неволі.

"Татку, проведи мене вище, на перевам", - не раз уже просила Натела. Натела не раз уже просила батька, щоб він провів її вище, на перевал.

"І все ж ваші літаки красивіші", - каже Тоня до брата, мовби втішаючи його. Тоня, мовби втішаючи брата, каже йому, що їхні літаки красивіші.

Часто кажуть: "Ясні зорі - то найкраще в цілому світі". Часто кажуть, що ясні зорі - то найкраще в цілому світі.

"У нас, професоре, саме жнива", - натякнув Деркачов. Деркачов натякнув професорові, що в нас саме жнива.

Чекаю дня, щоб, нарешті, сказати строфі, що вона досконала.

Чекаю дня, щоб назвати строфу досконалою.

Чекаю дня, коли скажу собі, що ця строфа, нарешті, досконала.

Чекаю дня, коли нарешті назву строфу досконалою.

Запальна людина робить дурниці, розважлива -зносить усе знаходимо у Святому письмі.

Мало хто служить народові мовиться у сентенції Івана Огієнка і в цьому наша трагедія.

Рабство - річ ганебна пише Шиллер але рабська психологія в свободі - гідна зневаги.

Василь Симоненко зауважував Якщо на твої прорахунки вказує твій ворог, то в тебе немає справжніх друзів.

- Батько чи мати є в тебе? -

- Ні, я сирота.-

- ОТ коли б твоєму татові я привіз сліпого вовка, він би його вилікував?

- Вовка?

- Пустіть мене, дядьку, в театр! -

- Чого захотів!

- Ну що ти побачив там? -

- Хмари, а більш нічого.

Згадалися дідові слова: "Іди межи люди..."

"П (?!)", - а.

"Поміч іде! - озвався вартовий. Цілий полк!"

"П! - а. - П!"

"Повість історична - це не історія", - пише І.Франко.

"П, - а. - П."

"Дякую, панове, - відповів Богун. - Лазня непогана".

"П", - а.

Слова автора завжди пишуться з великої букви.

Пряма мова завжди стоїть після слів автора.

Речення з непрямою мовою - це завжди складне речення.

Діалог - це непряма мова.

Почувся чийсь різкий владний окрик: "Лучники - вперед!"

"От і принесли лебеді на крилах життя." - Говорить мій дідусь Дем'ян.

"Дивись-бо, - понукав його Чорнота. - Бачиш, ляхи повертають".

"Жну й не чую, що сполохала пташину", - каже мати.

"Не смійся, - каже. - Так воно і є. Не так ті кулі козаку страшні, як це щоденне пекло метушні".

Колядники співають під дверима: "Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?"

Мартин Пушкар бровою ворухнув: "Вчинили ви, сказати б, нестатечно".

"Варшава далі": усміхнувся дід.