Річна контрольна робота

Довкола будинку цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя.

Цілком у твоїх силах зробити, щоб світ довкола став трішки кращим.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над гаями.

Шелестить пожовкле листя по діброві, гуляють хмари, сонце спить.

Прилинув вітер і в нічній хатині він про весняну волю заспівав.

Одгоріли і погасли останні огні, облетіло жоржиною літо.

Перед дощем море починає хвилюватись і набирати темної барви.

Всихає непокірне верховіття і літнє листя бронзою дзвенить.

«Не гальмуй, снікерсуй!» — підбадьорює мене на кожному кроці реклама.

Маленький принц подумав: «З такої високої гори я зразу побачу всю планету».

«Приступіть ближче, я вам усе розповім», — лагідно й солодко говорив Лис.

Гарний соковитий баритон співає по радіо — «Моя душа, немов черешня».

Неправильно поставлені розділові знаки в кінці слів автора.

Не виділено слів автора.

Не поставлено тире перед репліками.

Не записано в один рядок.

Хліб і на ноги поставить, і з ніг звалить.

Піч варила, а я солила.

Млин меле водою, а чоловік живе їдою.

Не кожен хліб заробляє, а кожен його їсть.

Діалог із трьох реплік.

Діалогом із двох реплік.

Складне речення.

Реченням з прямою мовою.

Інформація в чаті.

Розрядився телефон.

Надішлю смс-повідомлення.

Переглянь відеоролик.

Треба виконати завдання.

Відвідувачі басейну зобов’язані дотримуватися правил поведінки.

Займайте свої місця.

Щиро дякую за пораду.

 звертанням

прямою мовою

 словами автора

вставними словами

А) Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля.

Б) Старе поволі забувається, а нового не варто порушувати.

В) Треба дати зрозуміти, що світ наш не замерзає і не згасає

Г) У повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед.

Д) Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

А) Люби музику — вона облагороджує твої думки і почуття.

Б) Красна пташка своїм пір’ям, а людина — знанням.

В) Що в пісні співається, те в житті збувається.

Г) Голос у нього гучний і спочатку завжди впевнений.

Д) Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі.

А) Сонце блищить і горить, гаї зеленіють, садки зацвітають.

Б) Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

В) Погода стояла тепла й сонячна, так що шибки на вікнах аж миготіли.

Г) Небо вже геть розмерзлося, і тепер його було видно наскрізь.

Д) Тонуть у золоті принадні простори і закликають усе в степу до спокою.

Позначте відповіді:

А друге

Б третє

В четверте

Г п’яте

А Буря втрамбовувала сніг, іти було набагато легше.

Б У грудях несвідомо й непомітно заповнювало всі кутки прекрасне.

В Ось і річка, що має чотири броди, ось і принишкле село з корогвами тополь.

Г На хуторі повільно вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Д Догоряє липневий день, палахкотить на білих стінах собору, що вигнався в небо.

Марко заявив, що залюбки стрибне з парашутом, але пізніше.

Марко не хоче, щоб хтось взагалі колись стрибав із парашутом.

Усі переконували Марка, що стрибати з парашутом не варто.

Марко заявив, що він ніколи б не наважився стрибнути з парашутом.

«П? — А, — п».

«П, — а, — п».

«П? — а: — П».

«П, — а: — П!».

кома

тире

лапки

двокрапка

 Вона встала і виявилась зовсім не такою низенькою, як спершу здалося Луці.  

Неподалеку від гаю проходила дорога на Миргород, стоптана копитами коней, ліворуч -  глинища, занесені снігом. 

У сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він при­йшов сюди першим з дружиною й дітьми. 

  Легенький вітерець пробіг по верхівках дерев, і вони озвалися враз тихо й ніжно.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

двокрапка

лапки

кома

тире

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

“Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: “Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.