Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

А Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям. 

Б Тільки Тоня як гляне в той бік, то мимоволі здригнеться: так по-дурному могли б загинути вони із Віталиком! 

В Але нелегко було знайти вихід: довкола їжилися обриви скель.

Г А вдома у нього справжнісінькі чудеса: цієї весни хлопець сконструював у себе якусь особливу телевізійну антену, таку, що ловила й невловне! 

А Кузька задки виборсався з-під порога, оглядівся й завмер од переляку: край розсадника, високо підкидаючи землю довгим писком, рився величезний вепр. 

Б Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують. 

В Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити. 

Г Кожна деревина має свій образ: ось цей в’язистий граб нагадує вузлуватого й міцного дядька Семена. 

А Дощ надворі — восени хліб у коморі. 

 Б Це ще не сльози — це квітуча вишенька. 

В А зійдеш на пагорб — перед тобою вдалині, за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. 

Г Менше вкусиш — більше ковтнеш. 

А Минув рік, минув другий — козака немає. 

Б Тільки став, задер голову — птаха вже занепокоїлась, заворушилась. 

В Сіроманець уже не котився — його котив вітер. 

Г Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину. 

А Вітер в гаї не гуляє — вночі спочиває. 

Б А ясновельможний на воронім коні блисне булавою — море закипить. 

В Уже немає хмар — то табуни сполоханих, розпужаних диких коней скільки духу мчаться понад хатами. 

Г То не хмара — біла пташка хмарою спустилась. 

А У садку ворушилося чорне як гадюччя гілля стьобало по туго напнутих дротяних розтяжках поміж низькими стовбурами яблунь та вишеньок білів сніг. 

 Б Зелена отава царинок розцвіталася раптом вздовж Черемошу плив різнобарвний потік. 

В Тихо дзвонить хвоя смерек тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі плачуть дзвінки корів. 

Г Довгі плакучі трави крили тепер боки гори дзвінки корів обзивались як далеке зітхання. 

А Життя тут просте й жорстоке побут суворий стихії лютують цілорічно в людини немає помічників самі лиш супротивники вороги. 

Б А скрізь на обрії небо було чисте й голубе лише де-не-де лежали на ньому золотаві хмарки.

В Коні шарпалися з рук хропли видно зачули Сіроманця. 

Г Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився. 

А Сій вчасно вродить рясно. 

Б Сіроманець всівся біля Сашка і мав роботу з поля не вгавали перепілки в скирті не спалося мишам з озера сплескувала риба.

В От і горобці зацвірінчали десь високо-високо либонь за хмарами чується пісня жайворонкова. 

 Г Йти йому з лісу не хочеться звик тут за літо серед зеленого шуму дерев тиші та ясного сонечка. 

А На луках туманець при самій воді стелиться — лелеки вздовж болота походжають. 

Б Довгенько так вони сиділи обоє: Арсен сидів у човні, бушля — на Арсенові. 

В Сонце гріє вітер виє з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину. 

Г Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинився, вкрай здивований: біля казанка з кашею стояв гайворон з опалим на землю крилом і діставав дзьобом пахуче їстиво. 

А подуває легкий вітерець.

Б у небі жодної хмаринки.

В море виграє хвилями.

Г вечір доволі холодний.

Д сади буяють ароматами.

А стало чути навіть політ бджоли.

Б навіть дерева стоять безшелесно.

В пролунав дзвоник на урок.

Г усе навколо принишкло.

Д навколо запанувала дзвінка тиша.

А пахнуть білі гречки.

Б прийшов травень.

В значить справжня весна.

Г вишні ж уже відцвіли.

Д розносяться пахощі навколо.