Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Мудрого не зламає лихо і не зіпсує щастя.

Ударив велетенський дзвін - і від його рокоту затремтіли люди.

Хочеш багато знати- дружи з книгою.

Бджоли живуть там, де є квітучі рослини

Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

Добре бідному: у нього від багатства голова не болить

Я навіть подумав: «Пахне нещастям» 

Найтепліший спогад з дитинства: мама вишиває рушники.

Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі.

Постійно в голові крутиться думка: одна помилка може стати фатальною й призвести до поразки. Т

Юність відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними. 

Мої дні течуть тепер серед степу, серед  долини, налитої зеленим хлібом .

Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди.

Мені здається: твої очі в мою душу світять з вишини.

У прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою 

Одного зимового погожого дня забарабанили, заспівали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках.

Зрубав дерево — посади два.

Ластівки літають низько — завтра буде дощ.

Багатому щастя — убогому трясця

Гляне — водою обіллє 

Робитимеш до поту їстимеш в охоту.

Посієш вчасно уродить рясно.

Зірки мерехтять буде погана погода з вітром

Мертві вороги небезпечніші за живих вони невразливі.

Не забувай добре ім’я цінніше за найбільше багатство.

Зірки мерехтять буде погана погода з вітром.

Січень січе та морозить ґазда дрова з лісу возить. 

Весна багата на квітки осінь на сніпки.

Довго спали вітри у ярах на припоні довго тиша гнітюча полями повзла…

Погодуєш рослину нагодуєш родину. 

Бачу здалека хвиля іскриста вільно грає по синьому морю.

Один-єдиний дотик абсолютного моя душа відкрилась як Сезам.

Не навчив батько не навчить і дядько. 

Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Темная діброва стихла і мовчить листя пожовтіле з дерева летить.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Коси знов сичали в траві косарі бовтались у болоті слали покоси.

Зима засніжена літо дощове.

Дрібним листом зашелестіла груша дмухнув свіжий вітрець із саду.

Кожен знає без фізкультури людина згасає.

Рідна мова не полова її за вітром не розвієш.

Честь розум народжує безчестя й останній забирає.

Вітер війнув листя з клена жовте жовтаво-золоте полетіло .

Рух це життя .