Розділові знаки в складному реченні.

Керуючись відомою тезою І.Франка про те, що історія не дає нам нічого задурно, мусимо всі активно працювати, щоб підвищувати авторитет нашої держави, збагачувати її культуру, мову (З журналу).

Старші люди мовили мені, що, коли з листочка навесні можна спити росяні краплини, незабаром соловей прилине (Д.Білоус).

Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, не обертаючись на полум'я, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались, коли від їхньої шкірки відбивалося сонячне проміння (Є.Гуцало).

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м'яч, немов горох,

Але коли вже замахнувсь на душу,—

Дивись, щоб не спіткнувсь... на чотирьох! (Б.Олійник)

Чому так слізно сонце світить, криється у млах?

Чом туга так мене зв'ялила, додолу смуток гне?

Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

...значить прийшов травень.

...викидає брость яблуня.

...цвіт вишні вже опадає.

...розносяться його пахощі.

Ти позич мені сніг я намалюю нас всіх.

Не бійся на стежці цій впасти підхоплю тебе й пригорну.

У серці виграє нестримна радість попереду ще вічність без кінця.

Пливли серпанки дмухав хтось зірниці ромашок молоко взялись косити.

В цю пізню годину в цей пізній час я зрозумів це останній шанс.

Розбуди мене дотиком крила полечу з тобою до країни снів.

Заснули мальви біля хати їх місяць вийшов колихати.

Твої грози пахнуть світлом б'є погляд у даль.

Сріблиться павутинка на луках укладені трави в копиці.

Ходити по колу і знати ніколи з орбіти зійти не дано.

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять.

Ще свічка наша не згоріла ще наша молодість при нас.

двокрапку

тире

кому

крапку з комою

[ ] : [ ].

[ ] - [ ].

[ ] , [ ].

[ ] ; [ ].

Двокрапка у складному безсполучниковому реченні ставиться тоді, коли наступна частина пояснює, розкриває зміст першої

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій, то між ними ставиться тире

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється, то між ними ставиться двокрапка

Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні, то між ними ставиться крапка з комою

Підіймаю в осіннє небо очі і бачу летять журавлині ключі.

Світили зорі з вишини вбрання ритмічно шелестіло.

Чайка сіла на воду чекай доброї погоди.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні й розкидає кругом.

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх (П. Загребельний).

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима (Т. Мельничук).

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко (Люко Дашвар).

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким (Л. Костенко).

А але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері.

Б нікого не було вдома.

В і луна йшла від тих звуків.

Г щоб хтось відчинив.

Д незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

Зайшов до хати Олена покірно пригорнулася до нього й мовчала.

Під вікном з’явились проліски біленькі крокуси вже зацвіли малі.

Навколо місяця видно кільце чекай вітру.

З прозорого неба по-літньому світило сонце жодна хмарка не заступила його.

Ти позич мені сніг я намалюю нас всіх.

Не бійся на стежці цій впасти підхоплю тебе й пригорну.

У серці виграє нестримна радість попереду ще вічність без кінця.

Пливли серпанки дмухав хтось зірниці ромашок молоко взялись косити.

Кома

Крапка з комою

Двокрапка

Тире

На квартирі було затишно трапилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно

І диво дивне сталося з ним совість заговорила

Доля дала винахідникові геніальний розум а недоля тяжкі випробування.

У кімнатах і на стінах позвішували рясне клечання гілки липи.

Картин виявилося чимало особливо голландських майстрів якими захоплювався Шевченко.

Досить навести хоча б такі цифри за один сезон чумаки перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі.

Хлопчик схоплювався на бистрі ноги і вмить опинявся серед косарів на току біля кузні всюди де творилося одвічне дійство роботи

Між зеленими садами між сірими стінами загравали вже фіолетові тіні.

Уткнувшись у тепло долин вітер спросоння погойдував чорні тополі.

Яра пшениця була молода й висока а горді соняшники стояли ще вищі.

Десь скрадливо скрипнула хвіртка несмішливо обізвався дівочий голос.

У плесі ворушилися затонулі тіні хат на яких сторч головою дрімали лелеки.

 Я в давню істину увірував глибоко найвища мудрість в простоті високій. 

 Людина йде до краси творить її цим і відрізняється вона від усього сущого.

 Пригадаймо золота тиха осінь застеляла жовтим листям княжий Львів. 

 Всі бджоли злетілись гудуть золотаві рої.

 Перемелеться лихо добро буде.

   Вовка боятися в ліс не ходити.

 Раніше встанеш більше діла зробиш.

 Сказано велика птиця горобець.

Любиш їздити люби й сани возити.