С.р.Складнопідрядне речення з підрядними означальними та з'ясувальними '

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі сходилось докупи й закривало небо.

Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна – земле сподівань.

А я люблю, як в вечірній час сопілка заспіває переливна.

Внизу коло самої греблі, що прилягала до мосту, росли густі очерети.

Тільки українська держава, у якій пануватиме національна ідея, дасть нашому народові світлу будущину й невмирущість.

Ходім зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину.

Ці прості істини, як і перші уроки про землю-годувальницю, яку треба любити й шанувати, про хліб насущний, почув я вперше від сого дідуся.

У мові, що постійно змінюється, збагачується, удосконалюється залежно від життя її носіїв, відбито екологію етносу, його культуру, побут, звичаї.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір.

Крик табуна диких гусей, що сунув стороною, відгукувався в якомусь далекому озері.

щоб пісня линула з вікон.

як любить сонце посивілий дід.

де зростають діти.

бо тепло там і затишно в душі.

Підготовка до відповіді - це складний етап екзамену, що вимагає особливої концентрації.

Відомо, що негарно повсякчас говорити лише про себе та свої справи.

Але й ці люди повинні усвідомити, що їхні надто часті нарікання на свої знегоди й біди не веселять товариство знайомих та приятелів.

Племінник не захотів гратися цією іграшною і вирішив, що краще на ній заробити гроші.

Посходились тоді до нього в гості ті люди, яких він чекав давно.

Те, що було, минулося

Який Сава, такай слава.

Глянь, як ниви колосяться!

На їхніх очах маленький струмок, який вже біг по дну рівчака, безупинно збільшувався.

Тому такий в твоїй печалі зміст, який лиш людство зрозуміти може.

А він забув про весло, що лежало під ногами і боявся поворухнутися.

Андрій підвівся з пенька, на якому відпочивав після ходи по крутій багнюці, розшукав між кущами свого човна.

Оскільки Хотинська фортеця збереглась до наших днів в автентичному стані, на її території часто проводять лицарські турніри.

Незважаючи на те, що Шарівський палац довгий час приходив у запустіння, він і сьогодні не втрачає своєї привабливості.

Жовківський замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки.

На вшанування тисяч українців, козаків і мирних мешканців Батурина, які загинули, відстоюючи право нації на незалежність, у 2004 році було встановлено одинадцятиметровий пам’ятник-хрест із лабрадориту з бронзовим розп’яттям.

Сірий заєць любив весну за те, що з настанням теплих днів для нього рідною хатою ставав увесь білий світ.

Скоро з холодної неволі на світ появилось багато стебел усіляких квіток, на яких позоставалось чимало насіння.

Хоч і попідростали лелеки, а літати зовсім не вміють.

Якщо лелька літала на торфовисько чи на річку, то на гнізді залишався лелека.

Уздовж дороги, що стелиться поміж озимини, упали разки жайворонкових пісень, проросли трепетними сокирками.

Поле, зітхаючи вранці сивими кучматими туманами, думало, що пора готуватись до перших морозів.

Небо синіє, наче там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще різних квітів.

 Слово «осінь» – жовте, бо восени дозрівають усі грушки в нашому садку, усі яблука.

Яруги думали про перші заморозки, бо ягоди ожини по їхніх схилах уже відійшли.

Луги, оголені й порожні, сумували за високою молодою травою, за худобою, що паслася на тій траві.

 Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять.

Я зі страхом відчуваю, як десь глибоко в душі зв’язується й росте вже знайомий, звіданий мною мулький сум