Самостійна работа. Складнопідрядне речення.

Щасливий,  хто  сни має милі.

Скільки  голів, стільки й умів.

Виспівує та щебече,  поки  місяць зійде.

Немає такого дерева,  щоб  на нього птиці не сідали.

Нещасна нація,  котра  не вміє цінувати свої таланти.

Та не злічить віків,  що  встигли вже пройти.

Добре тому ковалеві,  що  на обидві руки кує.

Не писав я до тебе в останні два дні через те,  що  був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком,  що  дали віки.

Беруть на кпини молоді міста прапращурів,  що  вийшли з неоліту.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

про що мовчить більшість.

хоч на творчість немає часу.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, гак довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

У гаю, …, свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу, … .

У тих місцях пісні, …, ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, … .

Вислів… є двоскладним реченням.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Біля осокорів, де він зустрівсвою долю, загримів гарматний грім.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Я дуже люблю день, … .

Відчуття свята посилюється, … .

Нагадай час, … .

Речення … неускладнене.

Завжди збираємося того вечора, … .

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Коли наступає темна ніч… .

… адже Муза від мене далеко.

… у яких немає душі й ритму.

Якщо немає натхнення … .

… хоч як мене не просіть.

Хоч була ще зима, але в газетах все частіше писали про підготовку до посівної.

Коли я смуток свій на струни клала, з’явилась ціла зграя красних мрій.

Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

Все важче знаходити квіти, мед яких обіцяє бути цілюшим.