Самостійна робота.Члени речення

День був ясний і теплий.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося вічно щасливим.

В тіло почпло входити тепло.

Надія не могла лишитись байдужою.

Я готовіий відповідати за тебе.

Хотіла б я піснею стати.

Будуть груди пекти ті залишені в полі гранати.

Україні, її люду хочу я служити.

Бути людиною - дертись по вертикальній стіні.

Непомітно для батьків син став дорослим.

Закінчено жнива.

Книги - морська глибина.

Добре діло роби сміло.

Ми хочемо поїхати в Карпати.

Обличчя майстра сяяло посмішкою.

А я таки мережить буду тихенько.

Густа тінь у воротах повітки здавалася чорно.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Я вірші став писать під вечір золотий.

Я щиру правду говорю.

Дід любив спати під дубом.

Земля не може жити без сонця

Плеск Дніпра був ніжним і невиразним

Земля почала зеленіти.

Буду я навчатись мови золотої.

Він завжди лишався непомітним.

Без води й борщу не звариш.

Слово не стріла, а глибше ранить.

Почуття міри це якість митця.

Зимове сонце як вдовине серце.

Я Мавка лісова.

Гроші ціна пустим словам

Два чоботи пара.

Вік ізвікувати не пальцем перекивати.

Ти занадто романтик.

Не кожен осел має великі вуха.

І вовк своїх вовченят любить.

Настає час розставатись.

В променях згасаючого сонця золотилась гречка.

Сонячний серпанок покриває дерева.

Вода в річці сурмила срібно- срібно.

Схід сонця я вийшов зустрічати.

Віділлються вовкові овечі сльози.

Кремезна Варвара здивовано підняла своє широке, землистого кольору обличчя.

Стоїть у ружах золота колискова.

Та, може, вітер, трубадур осінній, від поля співом мудрим пропливе.

А в серденьку таоєму цвіт весняний, то білий, то рожевий