Самостійна робота. Односкладні речення

Немає сил дивуватися.

Люблю красу землі моєї.

Людина починається з добра!

Довго спатимеш – з боргами вставатимеш

Вживають компліменти здебільшого при зустрічі замість вітання.

Замерзлий листок.

Лину думкою додому.

Що посієш, те й пожнеш.

Новорічна ніч — казка.

Стугоніло, шурхало, гуло.

За одного вченого двох невчених дають.

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

Дівчині дарують квіти з напіврозквітлими пуп'янками.

Озеро в лісі, в озері - ліс

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Усоте прославляю буйноту життя.

З неба, як розтоплене золото, ллється світ сонця.

Обступи мене, ліс…  

Тоді Леськові заломили руки і до дверей із ряду повели.  

Не всякому слову вір. (Нар. тв.)

Митцю не треба нагород.  

Туман…  Тиша… Переїзд.

Знадвору нічого не було чути.

У небі хмари хвилями пливуть.

Безлюдний, похмурий край

Найбільше люблю осінню пору.

Працювали щиро, завзято.

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Допоки горіти буде долоні твоєї дотик.

Згаяного часу конем не доженеш.

На жаль, забули свою історію.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

Подбати мушу про тебе.

Пахне гіркотою осені.

Раніше в Україні на щодень пекли житній хліб.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині

Чесне діло роби сміло.

Сади свій сад, плекай свої надії.

Яку ще хочем собі славу?

Солодке тяжіння земної орбіти.

У моїй сльозі є сіль землі.

Небо затягло сизими хмарками.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.

 Ощадливо витрачаю сили.

Усіх покарано цією зимою. 

У школі готуються до свята рідної мови.

Приємний ранок.

Поклади мені руку в руку, в очі глянувши, не моргай.

Шила в мішку не сховаєш.

Стало якось спокійно в лісі.

Сосни кидали на землю довжелезні тіні.

Деякий час їхали мовчки