Односкладні речення. Повні та неповні речення

Вечоріє.

Маленька хатинка біля річки.

Мені дуже весело.

Дні прекрасні.

Радісні, усміхнені обличчя.

Прозорий гай. Тремтячий лист. Осіння світла акварель.

Холодний вітер. Сніг. Сузір’я Лебідь, розпластане над нами у вишині.

Як пишно квітка лотоса цвіте. Яка жагуча врода у тюльпана.

У двері хтось постукав. 

Я почув стукіт у двері. 

У двері постукали. 

Почувся стукіт у двері. 

У двері постукав Петро. 

Документи видали вчасно.

Людей питай, а свій розум май.

 Йому завжди щастить. 

 О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні...

Для відновлення сказаного раніше ми наведемо кілька прикладів.

Криничку розшукали швидко.

П’ю життя моє спрагнено-радо

Журбою поля не перейдеш.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Портрети його друкують у столичних газетах

Умій сказати, умій і промовчати.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого.

Для правди багато слів не треба.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

Задзвонили у всі дзвони по всій Україні.

Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.

Хотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу.

Ночвами моря не перепливеш.

До завірюхи треба кожуха.

Не лізь перед батьком в пекло.

Учи дітей не страшкою, а ласкою.

На луках під гарячим сонцем дуже пахло свіжою травою й польовими квітами.

Весною в селі встають рано.

Цілі вулиці викошено огнем-косою.

На вільну душу ланцюгів немає.

Любо неньці, як дитина в честі.

 На сонці тепло, а біля матері добре.

Проти віку немає числа.

Старого горобця на полову не зловиш.

Ліворуч вузесенька стежка через густий чагарник.

Як гарно в дивовижних степах Слобожанщини!

Журливе звучання дудука – вірменської флейти…

Надішли другові привітання з перемогою в конкурсі.

А за вікном майже весна!

Так хочеться жити в тебе в полоні…

Обійми мене, обійми так лагідно і не пускай…

Яскраві зорі рідної землі!

Лиш посміються із такої примхи.

Ніхто не винен у твоїх образах.

Не докоряй ніколи і нікому.

Не варто звинувачувать когось.

Хай візьму Модри Камень на пам'ятку з собою.

Лютий вітер, шугаючи в скелях, заважав нам.

І пильно дивилася в вічі.

Та й почали все перекидати і на горищі, і в хижі, і в кімнатах, потрощили посуд і знайшли той закривавлений бинт.

Згаяного часу і конем не доженеш.

По блакитному степу вороний вітер.

Пахло колосом, стернями і волошками.

На прощання, милий брате, що сказать тобі?

За правду, браття, єднаймось щиро.

Весна прийшла, та якось несподівано!

Шматок землі, ти звешся Україною.

Жінки втомились бути непрекрасними.

Дідусь буде відпочивати.

Гостям весело.

Край неба жеврів.

Хай кожен із вас заспіває.

Вишукано говорити – значить красиво думати.

Наша мова – одна з найбагатших у світі.

Джерело красномовства – у нашому серці.

Слово – ось дивний витвір розумної людини.

От варвари!

За гріш не купиш маку, а за гривню правди 

Треба було квапитись, щоб відійти подалі від міста.

Міцний чоловік!