Самостійна робота "Звертання"

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Зігрій сонечко тепле нашу землю.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Сяє сонце пливуть хмаринки щебечуть птахи.

підмет

додаток

не є членам речення

Не збавляй собі сну, не дивись у то бік, моя пташко!

 Та ти, мене дубе, отінив, як хмара.

Бач Оксано, я жартую, а ти й справді плачеш.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Спи, дитинко, сном міцним.

О краю мій, тужу я за тобою!

Мамо, чи кожна пташина у вирій на зиму літає?

Не ходи козаче понад берегами не суши серденька чорними бровами .

Стережися польовий пташе блискучих котячих очей!

Людино Якщо ти воістину людина бережи друга свого.

Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "Ї".

Придивляйся до квітів майстре, щоб щоб світ і себе зрозуміти.

Я вірю рідна наша мово, що твоя сила воскресне!

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Де, ти, фантазіє там радощі й весна.

Ой, Дніпре мій Дніпре, широкий, та дужий!

Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє.

О мово! Хто без тебя я?

Галю, ходімо гуляти!

Петре, Марійко йдіть до дошки.

Заходимо до класу, учні.

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю...

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите? 

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно...

Я для тебе горів, український народе!

Україно, я для тебе на світі живу.

Звертання може виступати будь-яким членом речення.

Звертання бувають поширені і непоширені.

Займенники "ти", "ви" до групи звертань не входять.

Зазвичай звертання виражається іменником у кличному відмінку.