Самостійна робота "Звертання. Вставні слова"

А Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

Б Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

В Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Г Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).

А Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми (В. Сосюра).

Б Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми (С. Васильченко).

В Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти (Леся Українка).

Г Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

А Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім (П. Загребельний).

Б Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

В І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру (Ю. Смолич).

Г У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).

А Нас не злякають ці гори, де, безумовно, не ступала людська нога (О. Гончар).

Б Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко).

В Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар).

Г І ось нарешті вершина (О. Гончар).

А До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка).

Б Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

В Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

Г До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

А Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію (П. Панч).

Б Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок).

В Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне (І. Багряний).

Г Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка).

А Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Б Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).

В Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Г Увечері, ймовірно, піде дощ (Ю. Смолич).

А Вона може й не таке намалювати.

Б Може ви чули як пахне земля?

В Не може бути, щоб це була правда.

Г Може Іван чи ні зайти до мене?

Д Право власності на землю може мати фізична особа.

у першому

у другому

у третьому

у четвертому

у п’ятому

А Горе кажуть об горе чіпляється.

Б Може вас вісником послали.

В На жаль світ побудований так що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань.

Г Найвища по-моєму краса це краса вічності.

Д  Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха?

А головний член речення

Б другорядний член речення

В не є членом речення

А звертання, у якому є тільки одне слово

Б звертання, усередині якого можна поставити запитання

В звертання, яке містить два невеликі слова

Г звертання, усередині якого не можна поставити запитання