Звертання. Вставні слова

А Горе кажуть об горе чіпляється.

Б Може вас вісником послали.

В На жаль світ побудований так що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань.

Г Найвища по-моєму краса це краса вічності.

Д  Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха?

А Вона може й не таке намалювати.

Б Може ви чули як пахне земля?

В Не може бути, щоб це була правда.

Г Може Іван чи ні зайти до мене?

Д Право власності на землю може мати фізична особа.

А Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Б Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).

В Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Г Увечері, ймовірно, піде дощ (Ю. Смолич).

А До тебе Україно наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка).

Б Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

В Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

Г До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

А Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім (П. Загребельний).

Б Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).

В І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру (Ю. Смолич).

Г У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

На мою думку краще залишитися вдома

Сусіди кажуть що він не виходив з квартири

Кажуть він придбав автомобіль

На жаль зустріч скасували

Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

 Усе тепер здавалося їй оповитим казковістю, таємничістю.

А.  Вам певно скоро на поїзд?

Б.  Але навіть Степан своїм приземленим розумом тямкує тимчасовість своєї влади.

В.  Відступати нам по-перше пізно а по-друге нема підстав.

Г.   Але доля звела нас дуже близько і повірте здружила.

А.  Аркадій махнув рукою мовляв нема за що ще йому аплодувати.

Б.  Кажуть мудрість приходить з роками.

В.  І кожен фініш це по суті старт.

Г.   Стало зовсім видно.

А.  Без мови рідної, повірте, важко жить.

Б.  Радуй вовіки, мій добрий народе, зерном і піснями всесвітні народи!

В.  Певно, сама через це наші пісні такі мелодійні.

Г.   Випадково, ясна річ, на вас може налетіти табун гусей.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

 Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від"еге".

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Словом ми були схвильовані й ентузіазм усе-таки в нас буяв.

підметом

не є членом речення

додатком

обставиною

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Він знає це певно.

Певно руїну та буря зробила?

Звісно, важливо порівнювати себе з іншими людьми (Із часопису).

Читачі пам’ятають, як юнаки (серед них був і Олесь Гончар) залишали аудиторії та бібліотеки, шикувалися в студентські батальйони.

Батарея їх стояла десь, певно, зовсім близько (Із часопису).

Безумовно ти хоч не феномен але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена (О.Гончар).

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Хоч на чверть кроку проте попереду (С.Журахович).

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі (В.Сабунаєв).

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Миколка Прокопів хлопчик такий школярик гарнесенький, був сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка.

Почекай-но дівчино ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Ой у полі три криниченьки любив козак три дівчиноньки…

І того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Вершники, здавалось, зрослися з підібраними грудастими кіньми.

Та й, між нами кажучи, не дуже й заснеш, коли таке гарчання під боком. 

Остапові пощастило, однак, зачепитись якось за прибережну вербу.

 На думку, вчених Нестор Літописець був дуже обдарованою людиною.

 На думку вчених Нестор Літописець, був дуже обдарованою людиною.

 На думку вчених, Нестор Літописець був дуже обдарованою людиною.

 На думку вчених Нестор Літописець був дуже обдарованою людиною.

 лише звертанням

 звертанням і однорідними членами

лише вставним словом

звертанням і вставним словом

Не вам в мережаній лівреї донощики і фарисеї за правду пресвятую стать.

О слово рідне Орле скутий Чужинцям кинуте на сміх.

Мій рідний сину бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні. 

 Ти наше диво калинове кохана материнська мово.

Моя думка — краще закріпитися і чекати допомоги

Запалаймій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

 І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю

Вже почалось мабуть майбутнє

У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти городини.

Знаю, знаю, дівчинонько,чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив.

Верни до мене, пам'яте моя..

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...