скдадносурядні та складнопідрядні речення

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо

 Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі

 В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла

Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться

 Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих.

 Щасливий, хто сни має милі.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

[ ], (як).

[ ] , як [ ].

[ ],  [ (як)  ].

(  ), ( ), [ як ].

Не бажає мати зла своїй дитині, Не всихає річка, де трава в долині

Буду я навчатись мови золотої, У трави-веснянки у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою

Корінь навчання гіркий та плід його солодкий

Укотре, переконуєшся скільки таємниць приховує в собі мова

А я під буками, де сходяться дороги, хатинку виліпив.

Інша сила, буйна, незборима, вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Цілий тиждень живу і ходжу між левами, недаремно ж і місто взивається Львів.

Не запалить серце точна рима, яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.