Складений іменний і дієслівний присудки

A  Подруга хоче їхати відпочивати в Крим (З газети).

Б  Книги — морська глибина (І. Франко).

B  Ясне сонце підіймалось десь далеко за лісом (Панас Мирний).

A  Ми — спадкоємці спадків розграбованих (Л. Костенко).

Б  Неси ж мене, коню, по чистому полю (І. Франко).

B  Шевченко дав орлиний злет українському слову (О. Гончар).

A  Сонце було ласкавим до води, дерев, квітів і дівочої краси (М. Стельмах).

Б  Україні, її люду хочу я служити (П. Тичина).

B  Над крутою стежкою співучою йшла, як пісня, дівчина, юністю заквітчана (І. Нехода).

A  Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає (Т. Шевченко).

Б  Край берега у затишку прив’язані човни (Л. Глібов).

А я таки мережить буду тихенько білії листи (Т. Шевченко).

A  Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати (М. Олійник).

Б  Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

В Ми — атомні заложники прогресу (Л. Костенко).

A  Небо на сході стало світліти (М. Коцюбинський).

Б  Без діла жити — тільки небо коптити (Народна творчість).

В Обов’язок лікаря — лікувати людей (О. Гончар).

A  Напровесні вовчі зграї ставали дедалі нахабнішими (З. Тулуб).

Б  Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева (О. Гончар).

В Поезія — це праця зрима, думка смілої весни (М. Рильський).

A  Він був незвичний, той смуток (В. Шевчук).

Б Із-за хмар почав півколом з’являтися блідий місяць (І. Нечуй-Левицький).

В Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Гончар).

А  Квіти і трави, віти кучеряві і гори голубі тягнуться до сонця (В. Сосюра).

Б Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (І. Качура).

В Популярність Котляревського в народі ще за життя була велика (З газети).

A  Дубів золоті герби горять під коронами сосен (Л. Костенко).

Б Жити щасливо мусить кожна людина (Р. Братунь).

В Поезія — це свято, як любов (Л. Костенко).

A  Найвища краса — це краса вірності (О. Гончар).

Б  Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева (О. Гончар).

В Людина праці перемагає все (Народна творчість).