Складне безсполучникове речення

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш істи калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

І диво дивне сталося із ним совість заговорила.

Сумно місяць поглядає в нього братика немає.

Прийде осінь у засіках буде хліб золотий.

Сміється сонце, небо голубіє, вітер листя кличе танцювати...

І хоч січень січе, а мені за плечем журавлі журавлять.

На жаль, не став я бездоганним, хоч розпинав себе і ганив.

Лихе слово вуста обпіка, як недопалок.

Босфор аж затрясся, бо зроду не чув козацького плачу.

Хоч скільки турки втратили свого війська, а не дістали фортеці.

Не можна їсти з ножа: станеш злим і сердитим.

Юрій з водою, а Микола з водою.

Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі.

І справді, сміх - це здоров'я.

Якщо коротші кроки, то довше життя.

Доки людина дихає, вона сподівається на краще.

Хай оживає істина стара: людина починається з добра.

Мені здається, що пейзажі в нас в Україні якоїсь приголомшливої краси і величі.

Ще місячні промені сплять - досвітні вогні вже горять.

Стихла пісня - тихо стало над степом.

Сьогодні свято у зозуль: вони усе обсіли віття.

Сідає сонце на спочинок, синіє обрій, тануть тіні, дарує казку хтось дитині.

Місяць на небі, зіроньки сяють.

Нема без втрати перемоги, без горя радості нема.

Посієш вчасно - вродить рясно.

Жайворонки дзвенять у синьому небі, пшениця колосом шумить на полях від Полісся до Приазов'я.

Він вважав себе дуже багатим: є молодість, є сила, є нестримне бажання працювати.

Землі кланяйся низько - до хліба будеш близько.

Я знаю: мова мамина - свята.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса.

Надворі вже стемніло, десь далеко на небі засяяла перша зірка.

Шле місяць з неба промені злотисті, блищать, мов срібні, білі стіни в місті.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п'ятак.

Готичні смереки над банями буків гаркаві громи над країною крон.

Вечорами вже не співали дівчата не витинали гопака гармоністи.

Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.

Продержало з тиждень морозом земля заклякла як кістка.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Закрався вічір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

...стало чути навіть політ бджоли.

...навіть дерева стоять безшелесно.

...пролунав дзвоник на урок.

...усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.